Аль-Касім аль-Мамун
Аль-Касім аль-Мамун (*965—1035) — 8-й халіф Кордови у 1018—1021 та 1022—1023 роках.
| Аль-Касім аль-Мамун | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | القاسم بن حمود |
| Народився | 965 |
| Помер |
1025 Малага |
| Країна | Аль-Андалус |
| Національність | бербер |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | халіф |
| Посада | Халіф Кордовиd і Халіф Кордовиd |
| Термін | 1018—1021 та 1022—1023 роки |
| Попередник | Абдаррахман IV |
| Наступник |
Ях'я ібн Алі аль-Муталі (вперше) Абдаррахман V (вдруге) |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Хаммудіди |
| Батько | Хаммуд ібн-Хаммуд |
| Брати, сестри | Алі ібн Хаммуд ан-Насир |
| Діти | 2 сина |
Життєпис
Походив з берберської династії Хаммудидів. Разом з братом Алі ібн Хаммуд ан-Насиром брав участь у військових кампаніях на боці Сулаймана, що боровся за владу з халіфами Гішамом II і Мухаммедом II протягом 1009—1013 році. На дяку за звитягу ан-Насир отримав посаду валі (намісника) Сеути.
Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призначив аль-Касіма валі Севільї.
У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову. Неподалік від столиці було завдано поразки війська халіфа. Після цього на бік аль-Касіма перейшла шляхта й війська. Завдяки цьому було захоплено Кордову. Незабаром загинув Абдаррахман IV, аль-Касіма оголошено новим халіфом. Після цього прийняв титул аль-Мамун.
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.
Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсіч виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-Касім аль-Мамун вимушений був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.
Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запросили на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдоволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.
Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди не впустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили.
Джерела
- Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien. Wilhelm Fink Verlag, München 1995, ISBN 3-7705-3075-6
- André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin, 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)