Ях

Ях (Ах, Аах, Іах[2]) — слово староєгипетської мови, що означає Місяць. У єгипетській міфології Ях вважався втіленням Місячних божеств, в першу чергу Тота і Хонсу. З цієї причини шанування Яха було поширене в традиційних центрах цих богів — у Фівах і Гермополі.

Ях[1]
ієрогліфами
Ях
Божество в Ancient Egyptiansd
Частина від Релігія Стародавнього Єгипту
 Медіафайли у Вікісховищі

Культ

Місяць, який освітлює землю вночі, вважався протилежністю сонцю. Його образно називали «лічильником часу», який «розділяє Місяці та роки»[3]. Місяць і Сонце вважалися лівим і правим очима Гора, у кого в протиборстві за владу Сет їх вирвав і закопав; за іншою версією — сонце називали «оком Ра», а Місяць — «оком Гора»[3]. Хнум, Тот і Мін виходили з дому Місяця, що об'єднувало їх з Яхом. З цієї причини шанування Яха було поширене в традиційних центрах цих богів — у Фівах і Гермополісі. У Мадамуді, де стояв великий храм Монту, зберігся «Будинок Яха»[3].

Зображення

Зображувався в пов'язці на стегнах фараона з тісним головним убором і Місячним диском над головою[3]. Іноді зображувався підлітком з пасмом юності[4].

Синкретизм

У Стародавньому царстві мав більше шанування, ніж в наступні епохи[3], оскільки по Місяцю селяни визначали терміни польових робіт.

В якийсь момент, відповідно до книги Амдуат, богом Місяця вважався Осіріс, хоча Діодор помилково називає його сонцем, а Ісіду — Місяцем[5]. Як бог загробного світу Осіріс міг переймати функції бога Місяця, що є образно «сонцем мертвих»[6]. Згідно з Плутархом, під час фестивалю оплакування Осіріса жерці ліплять ритуальну Місяцевідну фігурку з землі, «обряджають і прикрашають її, показуючи, що вважають цих богів субстанцією води та землі»[7].

Важливу роль Ях грав в кінці XVII династії при Яхмосідах, які включили ім'я бога до складу власних імен: Яхмос (Народжений Ях), Яххотеп (Ях Задоволений), Яхмос-Нефертарі. Водночас Ях і Тот об'єднуються під ім'ям Ях-Тот, як образне визначення Тота або його самого в образі Місяця. В результаті культ Тота завдяки важливої ролі в міфології запанує, що відіб'ється в іменах Тутмосидів подальшої XVIII династії[3].

У місті Таніс в дельті Нілу поширювався культ богині Місяця Астарти, яку уособлювали з Яхом або яка має до нього відношення єгипетською богинею Хатхор-Ізідою.

Все це вказує на поступове злиття Яха з різними культами, пов'язаними з Місячним богом загальними функціями[3]. Однак повністю культ Яха не зник і зазнав недовгого відродження при Амасісові з XXVI династії.

Див. також

Примітки
  1. Allen, James P. (2000). Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs. Cambridge University Press. p. 436
  2. Edzard, Dietz-Otto. Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archäologie, p. 364
  3. Hans Bonnet. Reallexikon der ägyptischen Religionsgeschichte (нем.). — Walter de Gruyter, 2000-01-01. — S. 355—356, 470—474. — 901 S. — ISBN 9783110827903.
  4. Pat Remler. Egyptian Mythology, A to Z (англ.). — Infobase Publishing, 2010. — P. 1—2, 21. — 233 p. — ISBN 9781438131801.
  5. E. A. Wallis Budge. Osiris and the Egyptian Resurrection. — Courier Corporation, 2013-10-09. — С. 21. — 466 с. — ISBN 9780486143552.
  6. British Museum. The British Museum book of ancient Egypt (англ.). — Published for the Trustees of the British Museum by British Museum Press, 1992-06-15. — 248 p.
  7. Плутарх. Об Исиде и Осирисе 39. astronline.pro. Дата обращения: 15 ноября 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.