Алісов Борис Павлович

Народився Борис Павлович в родині дрібномаєтних дворян Орловської губернії Російської імперії. Навчався в Курській гімназії[3]. Старший брат Бориса Павловича, Сергій Павлович Алісов (1881—1949) — лікар, художник і скульптор (емігрував з Росії під час громадянської війни). Його скульптури прикрашали свого часу будівлю міністерства оборони в Белграді. Коли Борису Павловичу було 14-років, Сергій Павлович брав його з собою в Середню Азію на ліквідацію епідемії холери. 1911 року Алісов вступив на фізико-математичний факультет Московського університету[3][1]. 1915 року пішов на фронт і брав участь у першій світовій війні[3]. Наприкінці 1917 року, після Жовтневого заколоту, був арештований і просидів місяць у в'язниці. Згодом в офіційних документах він волів не згадував цей факт власної біографії, як і дворянське походження. З 1917 по 1921 роки служив кухарем в лавах Червоної армії[3].

1921 року повернувся до наукової діяльності, зайнявся метеорологією. Наукову діяльність розпочав з вивчення кліматичних умов курортів Північного Кавказу, організувавши в Кисловодську опорну актинометричну станцію[3]. 1924 року опублікував перші власні наукові роботи. 1931 року переїхав до Москви, де до 1941 року працював у Державному геофізичному інституті[3]. 1933 році почав педагогічну діяльність у Московському гідрометеорологічному інституті, де заклав основи викладання кліматології[3]. У 1938 році був призначений завідувачем кафедрою кліматології. 1936 року отримав ступінь кандидата географічних наук, захистивши дисертацію на тему «Динаміко-кліматологічний аналіз у застосуванні до задач приватної кліматології»[3][1]. 1941 року захистив докторську дисертацію на тему «Генетична класифікація кліматів» на географічному факультеті Московського державного університету[3][1]. У листопаді 1941 року перейшов до Московського університету на посаду професора кафедри загальної фізичної географії географічного факультету[3]. З 1944 по 1958 рік — завідувач кафедри метеорології і кліматології географічного факультету МДУ[4].

Основні праці Алісова Бориса Павловича присвячені географічним аспектам кліматології, в тому числі генетичній класифікації кліматів земної кулі і кліматичному районуванню. 1936 року Борис Павлович запропонував принципово нову (генетичну) класифікацію кліматів Землі, засновану не на характеристиках кліматичних елементів (температура, вологість, радіаційний фон, швидкість вітру, кількість опадів, випаровування), а на глобальній динаміці повітряних мас. Виходячи з існування чотирьох основних географічних типів повітряних мас, Алісов виділив аналогічну кількість основних і три проміжних кліматичних пояси.

Основні та проміжні пояси:

• полярний пояс;
• субполярний пояс;
• помірний пояс;
• субтропічний пояс;
• тропічний пояс;
• субекваторіальний;
• екваторіальний пояс.

У кожному з типів клімату виділяють континентальний і морський підтипи. Виконане на основі цієї класифікації районування території колишнього СРСР та інших регіонів Землі має важливу гносеологічну і прогностичну цінність. Сучасні школярі та студенти-географи в Україні вивчають кліматологію за типологією професора Алісова.

Алісов упроваджував у кліматологію методи розрахунку теплового і водного балансів. Він вважав що це піднімає кліматологію на новий щабель і зміцнює фізичну базу мікрокліматології[3]. Займаючись розробкою методики кліматологічного аналізу для пізнання клімату окремих територій, визначав клімат як «багаторічний режим погоди», кожній території властивий свій тип погоди, так як кількісні характеристики кожного типу пов'язані з приходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції (перенесенням і трансформацією повітряних мас) та фізичними властивостями підстильної поверхні[3][2]. Аналіз повторюваності і зміни цих типів разом зі статистикою характерних для них режимів метеорологічних елементів Алісов назвав «географією погоди»[3].

Основні праці:

• (рос.) Алисов Б. П. Климатические области и районы СССР. — М. : Географгиз, 1947. — 12 с.[5]
• (рос.) Алисов Б. П. Климатические области зарубежных стран. — М. : Географгиз, 1950. — 352 с.
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1952—1954.
• (рос.) Алисов Б. П. Климат СССР : учебное пособие для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1956.
• (рос.) Алисов Б. П., Полтораус Б. В. Климатология : учебник для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1962. — 228 с.
• (рос.) Алисов Б. П. Климатические пояса и области : карта масштаба 1:80 000 000. — М. : ГУГК СССР, 1964.
• (рос.) Алисов Б. П., Полтораус Б. В. Климатология : учебник для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1974. — 300 с.

• 1954 — орден Леніна[3].
• 1961 — заслужений діяч науки РРФСР[3].
• 1962 — почесний член московської філії Всесоюзного географічного товариства[1].

• Алисов Б. П. // Краткая географическая энциклопедия : [у 5 т.] / гол. ред. А. А. Григорьев та ін. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — Т. 5 : Юдома — Яя. Дополнения. — 544 с. (рос.)
• Энциклопедия для детей. Великие люди мира. — Москва : Аванта+, 2006. (рос.)
• Краснопольский А. В. Отечественные географы (1917-1992) / Под ред. С. Б. Лаврова. — Санкт-Петербург : Российская академия наук; Русское географическое общество, 1993. — Т. 1. А-К. — 492 с. — 1000 прим. — ISBN 5-7608-0188-0. (рос.)
• На службе науке. Воспоминания об ученых Московского университета. — М., 1990. (рос.)

• Сорокина В. Н.. Алисов Б.П. : [рос.] : [арх. 14 квітня 2019 року] / Сорокина В. Н. // geogr.msu.ru. — Географический факультет Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова, 2008. — 30 января. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.
• Алисов Борис Павлович : [рос.] : [арх. 14 квітня 2019 року] // letopis.msu.ru. — Летопись Московского университета, 2019. — 30 января. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.