Аліяга
Алія́га — річка в Україні, в межах Болградського, та Ізмаїльського районів Одеської області. Впадає до озера Китай (басейн Дунаю).
Аліяга | |
---|---|
46°06′23″ пн. ш. 29°08′17″ сх. д. | |
Витік | на південний захід від смт Тарутине |
• координати | 46°06′23″ пн. ш. 29°08′17″ сх. д. |
Гирло | озеро Китай |
• координати | 45°40′58″ пн. ш. 29°12′31″ сх. д. |
Країни: | Україна[1] |
Прирічкові країни: |
Україна *Одеська область |
Регіон | Одеська область[1] |
Довжина | 65 км |
Площа басейну: | 467 км² |
Притоки: |
Новоселівка, Ташлик (ліві) Балка Делень (права) |
Ідентифікатори і посилання | |
GeoNames | 713525 |
Опис
Довжина 65 км, площа водозбірного басейну 467 км². Похил річки 1,8 м/км. Долина широка (до 2,8 км). Річище звивисте, завширшки 8—12 м. Є стариці, влітку часто пересихає. Використовується частково на господарські потреби. Вода гірко-солона, для пиття непридатна. Живлення мішане дощове та снігове[2].
Розташування
Річка Аліяга бере початок у балці за 4 км на південний захід від смт Тарутине. Тече переважно на південь і (частково) південний схід. Впадає до озера Китай на захід від села Новоселівки.
Основні притоки: Новоселівка, Ташлик (ліві); Балка Делень (права).
Примітки
- GEOnet Names Server — 2018.
- Аліяга - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 6 травня 2019.
Література
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 245 с. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.