Тарутине

• 1827 -? меш. — 678 німців, 248 поляків
• 1904 — 4270 меш. — 3 000 німців, 1 020 євреїв
• 1966 — 4000 меш.
• 2001 — 6000 меш.

Тарутине засновано в 1814 році (первісна назва — Анчокрак). Свою теперішню назву воно дістало на честь переможного наступу російської армії проти французів, який розпочався в жовтні 1812 р. від села Тарутиного Угодсько-Заводського повіту Калузької губернії.

Тарутине — селище міського типу в південній Бессарабії (Буджак), районний центр Одеської області.

Лежить на південних відногах Південно-Молдавської височини, розчленованої глибокими річковими долинами та балками (вріз балок 100—130 м). На схилах долин — зсуви і яри. Місто розташоване у Дністровсько-Дніпровській північностеповій фізико-географічній провінції.

Через місто протікає річка Анчокрак.

Переважають чорноземи, звичайні середньо- та малогумусні та лучні солонцюваті ґрунти.

Міститься у степовій зоні.

Тарутине засноване як Анчокрак у 1814 році після зайняття південної Бессарабії російським військом. Перші поселенці — німці з Царства Польського та поляки. Поселення швидко розвивалося і на початку 19 століття мало характер хлібно-ремісничо-торговельного містечка та було економічним і культурним центром німців Аккерманщини.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Тарутинської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2498 осіб, налічувалось 278 дворових господарств, існувала лютеранська церква, 3 єврейські молитовні будинки, школа, лікарня, аптека, тютюнова та прядильна фабрика, сукновальня, два заводи мінеральної води, лавки, два трактири та 13 винних погребів, відбувались базари що два тижні[2].

Улітку 1940 року, після приєднання Бессарабії до СРСР, німці виїхали до Німеччини, а на їхнє місце заселилися українці з Вінниччини. Крім українців, у Тарутине живуть болгари, а також росіяни, гагаузи, молдавани та інші.

Статус смт затверджене рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 15 серпя 1957 р.

Кінцем лютого 2016 року в Тарутиному знесли пам'ятник Леніну[3].

Пересічна температура січня −3,5°, липня +32,5°. Період з температурою понад +10° становить 190 днів. Опадів 425 мм на рік, найбільша їх кількість випадає у червні, липні. Сніговий покрив нестійкий, висота 15 см. Міститься у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні, пд. частина району — у дуже посушливій, помірно жаркій агрокліматичній зоні з м'якою зимою.

У місті знаходиться районна державна адміністрація Тарутинського району, селищна Рада та районна Рада.

За адміністративним значенням Тарутине — районний центр.

Друга половина XX століття відзначена багатьма новобудовами і виробничої модернізацією в Тарутиному. У ці роки споруджено кілька потужних виноробних комплексів і один з найбільших на півдні країни сироробних заводів. Тепер в Тарутиному є кілька ліній розливу сухих і десертних вин.

На сьогодні район та його центр — це відома ГКС «Тарутине» — найпотужніша в Європі газокомпресорна станція з перекачування газу на Балкани і далі. Її значення для країни важко переоцінити, адже Україна отримує щодня за транспортування газу мільйон доларів. Провідне місце в економіці належить сільськогосподарському виробництву. У ньому зайнято 64 % трудових ресурсів. В районі 150 тисяч гектарів сільгоспугідь, 108 з яких орні землі. У провідних галузях особливе місце займають виноградарство і виноробство. Тваринництво розвивається недостатньо швидко, проте його зростання зараз стабілізувався в основному за рахунок приватного сектора: майже дві третини молока і м'яса поставляє саме він.

Малий бізнес розвивався в основному в сфері виробництва і переробки. Це млини, олійниці, лінії розфасовки сільгосппродукції.

Три з чотирьох промислових підприємств району розташовані в райцентрі (сирзавод, хлібозавод і друкарня).

Туристам може бути цікавий «зелений» туризм на Тарутинському полігоні, Бородінському та Леснянском лісах, з привалами в типових та ексклюзивних бессарабських двориках-подвір'ях (комплекс в Новій Фрумушиці), це — найбільші виноградні плантації півдня України, це — дегустаційні зали та сховища марочних вин. У самому районному центрі туристи можуть зупинитися в готелях «Азалія» та «Олімп».

На автомобільному транспорті в Тарутине з Одеси можна доїхати двома автомобільними трасами: через Маяки на Паланку (через митні пости на кордоні з Молдовою), Сарата — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 165 км) або через Кароліно-Бугаз, Затоку, Шабо, Білгород-Дністровський, а потім на Сарату — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 185 км).

У центрі міста встановлено пам'ятник героям Радянського Союзу, пам'ятник В. М. Інзову, а також встановлена гранітна меморіальна дошка воїнам-інтернаціоналістам, загиблим в Афганістані.

У місті знаходиться Тарутинська районна рада, Будинок праці, Будинок культури та кінотеатр «Победа».

Працює школа ІІ-ІІІ ступенів та Тарутинський професійний аграрний ліцей.

У Тарутине надзвичайна за своїм складом питна вода. Воду з такими якостями ще в ті часи оцінили німецькі колоністи, а тому побудували тут унікальний водогін, яким до сих пір користуються місцеві жителі.

• Олександр Топал (1981—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ольга Ільницька (нар. 31 липня 1951) — письменниця, поетеса, журналістка, член Національного Союзу журналістів України, PEN International (2007), Спілки письменників Москви (2000), Південноросійського союзу письменників.
• Ізраїль Гохберг (23.08. 1928 р. — 12.10. 2009 р.) — один із засновників і довічний президент International Workshops on Operator Theory and Applications (IWOTA). IWOTA організовує міжнародні конференції з теорії операторів та їх додатків (22 таких конференцій до 2011 р.). Гохберг був організатором 11 так званих «тепліцевих читань» — міжнародних конференцій в Тель-Авівському університеті, присвячених пам'яті математика Отто Теплиця, який після втечі з нацистської Німеччини жив з сім'єю в Єрусалимі. 2007 року йому було присуджено премію НАН України імені М. Г. Крейна.
• Лев Гутенмахер (1908—1981 рр.) — радянський математик і кібернетик, фахівець в області електричного моделювання, один з піонерів розвитку електронно-обчислювальної (комп'ютерної) технології в СРСР. Доктор технічних наук (1940), професор (1943). Лауреат Сталінської (1946) та Державної (1962) премій.
• Абрам Столяр (20.02.1919 р. — 6.05.1993 р.) — відомий методист із проблем розвитку логічного мислення школярів, з іменем якого пов'язують створення теорії єдиного підходу до навчання математики, а також становлення методики викладання математики як наукової дисципліни.
• Лучіан Пінтіліе (9.11.1933 р.) — румунський режисер театру і кіно, письменник, актор.
• Еліезер Шульман (1923—2006 рр.) — радянський бібліограф, історик, методист.

• Арциз (райцентр Одеської області, Арцизський район)
• Сарата (райцентр Одеської області, Саратовський район)
• Комрат (Молдова)
• Чадир-Лунга (Молдова)

• Історія міст та сіл України (рос.)
• Тарутине — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• Тарутине на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Офіційний вебсайт Верховної Ради України^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Одесса от А до Я
• Справочник организаций и предприятий Украины
• Рупор Одессы
• http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_personalias_stoljar_aa/ Портал сучасних педагогічних ресурсів]
• Портал недвижимости Украины
• Одесская область карты

• Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 785—792 с.
• Енциклопедія українознавства. Словникова частина 8/ Гол. ред. В.Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — 3135 с.
• Українська радянська енциклопедія. Том 11. — К.: Академія наук УРСР, 1984. — 1147 с.
• Географічна Енциклопедія України. Том 3, гасла на літери П-Я. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1993. — 264 с.

• Погода в селищі міського типу Тарутине