Амбіцький Мирон Іванович

1964 року закінчив Львівський інститут прикладного мистецтва. Педагоги з фаху — Михайло Курилич, Іван Якунін, Я. Ільгурский та М. Смирнов[1]. Розвиваючи традиції лемківського різьблення, Амбіцький створив разом зі своїм братом скульптурні низку скульптурних композицій. 1990 року нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР. 2003 року став лауреатом Львівської обласної премії імені Івана Труша в газузі живопису, графіки та скульптури.

Донька Лілея Квасниця-Амбіцька працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва, виготовляє гобелени.

Брав участь в виставках: починаючи з 1957 в республіканських, з 1968 в всесоюзних і з 1965 закордонних.

• «Колгоспні змагання» (1960, співавтор Юрій Амбіцький).
• Горельєф «Гайдамаки» (1961, співавтор Юрій Амбіцький).
• «Будьоннівці під Львовом» (1962, співавтор Юрій Амбіцький).
• «Нащадки Довбуша» (1967, співавтор Юрій Амбіцький).
• «Пам'ятка львівської архітектури», плакета (не пізніше 1974, співавтор Юрій Амбіцький).[2]
• «За владу Рад», барельєф (не пізніше 1974, співавтор Юрій Амбіцький).[3]
• «С. Марченко», медаль (не пізніше 1974, співавтор Юрій Амбіцький).[4]
• «Заслужені Артистки УРСР сестри Байко» (1975, мідь, гальванопластика, 100×66×32, співавтори Юрій Амбіцький, Василь Одрехівський).[5]
• «Карпатський рейд» (1975, дерево, 85×200×35, співавтор Юрій Амбіцький).[6]
• «Танок» (1975, дерево, 145×90×65, співавтор Юрій Амбіцький).[7]
• Портрет Героя Радянського Союзу П. Дяченка (1975, гальванопластика, 50×30×30, співавтор Юрій Амбіцький).[7]
• «На світанку сина проводжала мати» (1977, дерево, 80×80×35, співавтор Юрій Амбіцький).[8]
• Пам'ятний знак депутатові Верховної Ради СРСР А. Г. Гоголь у селі Черче Івано-Франківської області (1979, співавтор Юрій Амбіцький, архітектор Володимир Блюсюк).[9]
• «Пісня» (1979, дерево, 100×66×30, співавтор Юрій Амбіцький).[7]
• «Весна» (1982, тонований гіпс, 80×60×30, співавтор Юрій Амбіцький).[10]
• «За життя», ажурний рельєф (1982, тонований гіпс, 70×90×15, співавтор Юрій Амбіцький)[11]
• «Нескорений» (1985, дерево, 90×60×70, співавтор Юрій Амбіцький).[12]
• «У батьковій кузні» (1986, тонований гіпс, 80×50×37, співавтор Юрій Амбіцький).[13]
• Ювілейна медаль до дня народження Івана Франка (1986, гальванопластика, діаметр 24).[13]
• «І. Франко», ювілейна медаль (1986, гальванопластика, діаметр 13).[13]
• «Лупайте сю скалу», ювілейна медаль (1986, гальванопластика, діаметр 13).[13]
• Оформлення фірмового магазину і кафетерія «Карпаты» в Ростові-на-Дону (співавтор Юрій Амбіцький)[14]

• Пам'ятник Тарасові Шевченку (1996).
• Пам'ятник «Борцям за волю України» (1999).
• Меморіальна плита В'ячеславові Чорноволу (2001).
• «Козак-характерник» (2008, дерево, 60×50×50).[15]
• «Берізка» (2009, дерево, різьба, 60×10×10).[16]
• «Світанок» (2011, дерево, різьба, метал, 85×12×10).[17]

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.

 — С. 10.

• Коваль Ярина. Добрий мольфар Амбіцький // Львівська пошта. — 1 листопада 2008.^{[недоступне посилання з червня 2019][недоступне посилання]}
• Національна спілка художників України. Амбіцький Мирон Іванович