Якунін Іван Васильович

Народився 12 червня 1915 року в селі Панфілка Нелазького сільського поселення Вологодської області[1] Навчався в Московському художньо-промисловому училищі у 1934—1939 роках.[2] Ветеран Другої світової війни.[3] Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (6 квітня 1985)[4]. Протягом 1946—1951 років закінчив факультет монументально-декоративної скульптури Московського інституту прикладного і декоративного мистецтва.[2] Серед викладачів Катерина Бєлашова. Того ж року став викладачем у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.[1] Від 1961-го — доцент. Член Спілки художників УРСР[3] Працював у галузі станкової і монументальної скульптури. Учасник обласних та республіканських виставок з 1954 року, а також всесоюзних від 1967-го.[1]

Помер 15 грудня 1989 року.[5] Проживав у Львові в будинку № 1-3 на проспекті Свободи.[3]

Роботи

• Погруддя Богдана Хмельницького. 1954, тонований гіпс.[2]
• Портрет Миколи Кузнецова. 1960, дерево, 81×50×47, Національний музей у Львові.[6]
• «На просторах Батьківщини», 1961.[3]
• Пам'ятник Володимиру Леніну в Кельменцях. 1964, вапняк. Співавтор Микола Рябінін.[2]
• «Мати». 1966, дерево.[2]
• Портрет Миколи Кузнецова. 1967, граніт.[7]
• «Ровесниця Жовтня». 1967, дерево, 64×51×47.[6]
• «Володимир Ілліч Ленін». 1969, кована мідь, 200×170×167.[6]
• Пам'ятник загиблим у селі Великосілки, 1971.[8]
• Пам'ятник Леніну в Куликові. 1974, архітектор Андрій Шуляр.[9]
• Пам'ятник загиблим у селі Золотковичі. 1975, архітектор Анатолій Консулов.[10]
• Портрет Георгія Жукова. 1977, кована мідь, 120×110×65.[11]
• Пам'ятник Максимові Горькому у Трускавці (1981).[12]
• Пам'ятник загиблим у селі Крукеничі, 1983.[10]
• Погруддя Богданові Хмельницькому на центральній алеї Парку культури у Львові. Встановлене 1996 року.[13]