Амвросій (Морєв)

Народився в сім'ї сільського священика у Бежецькому повіті, розташованому у фіно-угорському анклаві Тверська Карелія. Імовірно карел.

Освіту отримав у Тверській духовній семінарії, потім в Олександро-Невській духовній академії.

1806 — пострижений у чернецтво.

1807 — закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я[1] був залишений у молодших класах.

1814 — професор філософії та інспектор Новгородської духовної семінарії. 7 березня 1816 — зведений в сан архімандрита Новгородського Антонієва монастиря.

23 січня 1822 — ректор Орловської духовної семінарії та настоятель Брянського петропавлівського монастиря.

17 червня 1823 — хіротонія в єпископа Оренбурзького та Уфимського у Башкортостані.

Під час перебування в Уфі збудував кам'яні будівлі для консисторії, єпископського дому та семінарії. Особисто слідкував за будівництвом. При ньому заснований Міроносицький жіночий монастир.

1826 — організував перший в Уфимській єпархії жіночу общину в селі Ветьках Мезелинського повіту. Яка у 1832 була переведена до Уфи і потім стала основою Благовіщенського монастиря. При єпископі Амвросії почалася посилена боротьба з розколом, була відкрита перша єдиновірна церква Оренбурзької губернії.

Велику увагу приділяв освіті духовенства. Заохочував дітей уральського духовенства аби ті отримали освіту. Дав вказівку священикам, що мали освіту, обов'язково говорити проповіді у неділю і святкові дні.

1 грудня 1828 — переведений до Волинської єпархії.

На період його служіння у Волині до православної церкви були повернуті Почаївська лавра, Білостоцький монастир та кілька храмів Волинської єпархії. Протидіяв прозелітизму уніатів у Дубенському повіті.

1 лютого 1832 — єпископ Нижньогородський.

На нової катедрі він облаштував Городецький Федорівський монастир, заснував єдиновірний жіночий монастир у Васильовій слободі.

Мав неврівноважений характер. Коли обер-прокурор Святого Синоду Степан Нечаєв наказав єпархіальним архієреям строго розібратися у складі приходських дияконів, єпископ Амвросій без будь-якого слідства піддав вищій мірі покарання (виключення із духовного звання) багато дияконів, які навіть не були причетні до інкримінованих справ. Синод вирішив, що дії Нижньогородського архієрея несправедливі і скасував деякі із його розпоряджень. Амвросій на це висловлювався критично і прислав до Синоду формальні звинувачення проти покараних ним дияконів. Обер-прокурор понизив Амвросія, перевівши його до «третього класу низького ступеню» єпархії.

19 січня 1835 — був переведений до Пензенської єпархії під строгий секретний нагляд поліції.

У 1836 почався новий конфлікт. Синод визнав, що Амвросія шкідливим для керування єпархією, через те, що той постійно призначав на єпархіальні посади своїх родичів.

Помер 15 жовтня 1854 у Пензі.

• (рос.) Амвросий, епископ пензенский