Аменемнісу

Аменемнісу — давньоєгипетський фараон з XXI династії.

Аменемнісу
Нанесенні написи, що містять імена як Аменемнісу так і Псусеннеса
Давньоєгипетський фараон
Панування 1051-1047 до н. е., 
XXI династія
Попередник Смендес
Наступник Псусеннес I
Тронне ім'я (преномен): nfr-kȝ-Rˁ ḥqȝ-Wȝst — нефер-ка-Ра хека-Уасет —
«Прекрасна душа (Ка) Ра, повелитель Фів»

Власне ім'я (номен): Jmn-m-nsw mrj-Jmn — Амен-єм-несу мері-Амон — «Амон — цар, улюбленець Амона»
 




Життєпис

Історичність фараона тривалий час викликала певні сумніви, оскільки не було знайдено жодних артефактів, пов'язаних з ним.

Єдина згадка про нього була у Манефона, де йшлося про те, що він був третім фараоном XXI династії з іменем «Нефертерес», тривалість правління якого становила близько чотирьох років. Було зрозуміло, що мова йшла про грецьку транслітерацію імені «Неферкара», але в жодних інших джерелах не було згадок про такого правителя у зазначений період часу.

Існування Аменемнісу було підтверджено 1940 року, коли П'єр Монте у Танісі відкрив гробницю Псусеннеса I[1]. У ній серед інших артефактів були виявлені дві золоті оболонки на краях луку з картушем, що містив ім'я похованого, Neferkara-hekauaset Amenemnesut-meriamon, що ототожнювалось зі згаданим Манефоном Нефертересом. Ім'я «Аменемнісу» у перекладі з давньоєгипетської може означати «Амон-фараон»[2].

Аменемнісу, якщо він був спадкоємцем Смендеса, був, на думку одних авторів, його сином, натомість інші фахівці вважають його батьками Верховного жерця Амона Герігора та його наречену Ноджмет[3].

Існує припущення, що Аменемнісу та Псусеннес могли бути співправителями, але до цього припущення можна дійти лише на підставі асоціацій, пов'язаних з картушами на золотих оболонках. Можливо, спільне правління тривало до смерті Аменемнісу, після чого Псусеннес правив одноосібно[4].

Примітки
  1. K.A. Kitchen, The Third Intermediate Period in Egypt (c. 1100–650 BC), Warminster, 3rd ed. 1996. стор. 261
  2. Peter Clayton, Chronicle of the Pharaohs, Thames & Hudson Ltd., 1994. стор. 178
  3. Kenneth, Kitchen. The Third Intermediate Period in Egypt (1100–650 BC). 3ª ed. Warminster, Aris & Phillips Limited, 1996.
  4. Thomas Schneider: Lexikon der Pharaonen. Albatros, Düsseldorf 2002, ISBN 3-491-96053-3, стор. 57-58

Джерела
  • Federico Arborio Mella, L'Egitto dei faraoni, Milano, Mursia, 1976, ISBN 88-425-3328-9
  • Jaroslav Černý, Egypt: from the death of Ramesses III to the end of the twenty-first dynasty, in The Cambridge Ancient History vol 2 part 2: History of the Middle East and the Aegean region c. 1380–1000 B.C., Cambridge, University Press, 1975 (2008), pp. 645–647, ISBN 0-521-08691-4
  • Franco Cimmino, Dizionario delle dinastie faraoniche, Milano, Bompiani, 2003, pp. 315–316, ISBN 88-452-5531-X
  • Alan Gardiner, La civiltà egizia, (Einaudi, Torino, 1997), Oxford University Press, 1961, pp. 287–293, ISBN 88-06-13913-4
  • Nicolas Grimal, Storia dell'antico Egitto, 9ª ed., Roma-Bari, Biblioteca Storica Laterza, 2011, pp. 400–403, ISBN 978-88-420-5651-5
  • Alfred Heuss et al., I Propilei vol 1, Verona, Mondadori, 1980
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.