Амеріго Веспуччі

Народився в родині публічного нотаріуса республіки Анастазіо Веспуччі. Від народження мав ім'я Альберіго.

Отримав добротне виховання у свого вченого дядька Антоніо, проявивши талант до фізики, морехідної астрономії і географії. У 1490 році відбув до Севільї як торговець. Там він поступив на службу в багатий торговий дім флорентійця Джанотто Берарді. Оскільки цей дім позичав гроші Колумбу для другої подорожі (1493 рік), то можна вважати, що Веспуччі знав іспанського адмірала щонайменше відтоді. Незадовго до своєї смерті Колумб рекомендував Веспуччі своєму сину як чесну надійну людину. Після смерті Берарді в грудні 1495 року Веспуччі почав завідувати звітністю цього торгового дому й з середини квітня 1497 року до кінця травня 1498 року був зайнятий в Андалусії спорядженням третьої експедиції Колумба. Успіх мореплавця вселив у Веспуччі думку залишити торгову справу й познайомитися з нововідкритою частиною світу.

Взяв участь у першій експедиції адмірала Алонсо де Охеда, який 20 травня 1499 року відплив з Пуерто Де-Санта-Марія поблизу Кадіса; після 24 днів плавання зійшов на берег Суринаму, під 3° пн. ш. (за 200 морських миль на південний схід від мису Парії^{[джерело?]}); досліджував цей берег і, відвідавши острови Вест-Індії, в середині червня 1500 року повернувся до Кадіса.

Статуя Амеріго Веспуччі (Уффіці, Флоренція, Італія. Робота Гаетано Грацціні (1786—1858)).

На запрошення короля Мануеля І в кінці 1500 року Веспуччі відправився до Португалії і здійснив на португальських кораблях ще два плавання з Лісабона до берегів нового материка; перше продовжувалося з травня 1501 по вересень 1502 року, друге, під командуванням адмірала Гонсалу Коелью, з 10 травня 1503 по 18 червня 1504 року. Свої подорожі він здійснював не стільки як начальник, скільки як космограф і керманич; тільки в останнє своє плавання, під час якого була досліджена велика частина берегів Бразилії, він командував невеликим судном. Рекомендований Колумбом королеві Фердинанду II Арагонському, суперникові Мануеля І, Веспуччі в 1505 році знову поступив на іспанську службу, 22 березня 1508 року був призначений головним керманичем для подорожей, що відправляються до Індії. Помер 22 лютого 1512 року в Севільї від малярії.[2]

Єдині письмові пам'ятки, що залишилися після Веспуччі, складаються з його дружніх листів до деяких знатних осіб, а саме: до Лоренцо ді П'єрфранческо дель Медічі (італ. Lorenzo di Pierfrancesco del Medici) та до гонфалоньера Содеріні у Флоренції, який повідомив про них лотаринзького герцога Рене II, зацікавленого у географічних відкриттях. Ці листи були надруковані у Флоренції одразу після смерті Веспуччі. Водночас твори, що вийшли друком під назвою «подорожей Веспуччі», були писані не ним і містили в собі безліч суперечностей.

Виданий під заголовком «Quatuor navigationes» щоденник про його подорожі є витягом або уривком з більш розлогого твору, який повинен був побачити світ, але ніколи не був виданий. Невеликі твори Веспуччі залишилися б тимчасовим, скороминучим явищем, якщо б не були знову надруковані у «Raccolta» або збірці новітніх подорожей. Ще 1507 року у Віченці вийшло анонімне видання у шести книгах «Mondo nuovo е paesi nuovamente retrovati da Alberico Vespuzio Florentino», автором якого був не Франкансоне де Монтальбоддо, як спочатку думали, а венеціанський космограф і картограф Алессандро Цорці. Цей «Новий Світ» був потім виданий 1508 року в Мілані латиною, того ж року перекладений нюрнберзьким лікарем Рухамером німецькою і 1516 року з'явився у французькому перекладі.

Невідомо, коли саме Альберіго Веспуччі отримав ім'я «Амеріго». Це могло трапитися ще тоді, коли флорентієць оселився в Іспанії — імена багатьох іноземців за кордоном переінакшувалися (це трапилося, зокрема, з Колумбом, Каботом, Магелланом). За іншою версією — він сам напівжартома змінив ім'я після відвідин Нікарагуа, де, зокрема, відкрив гори, які місцеві мешканці називали «Амерік». Ще один варіант — перейменування на честь нового континенту, відкритого раніше Каботом і нібито названого ним, на честь власника його корабля, «землею Америка»

Брак творів, написаних рукою Христофора Колумба, і незвичайна старанність, з якою друзі Веспуччі, у тому числі і Рене II, прагнули поширювати вісті про його подорожі, мали наслідком, що допитлива публіка зустріла ці перші відомості про Новий Світ із загальним схваленням. Книга Вальдземюллера привернула до себе велику увагу і витримала чотири видання (1507, 1509, 1535 і 1554) років. Саме завдяки йому назва «Америка» для означення Нового Світу стала загальновживаною. Вона зустрічається вже на загальній географічній карті, мальованій в 1520 році Аппіаном, далі, у виданні Помпонія Меду Вадіана і на одній карті, що вийшла в 1522 році у Меці, видання Птоломея, так що незабаром назва Америка була прийнята всіма ученими і самі іспанці змушені були поступитися цьому. Поширенню версії Вальдземюллера сприяв Александер Гумбольдт, який виклав її в своїх «Критичних дослідженнях про історичний розвиток географічних відомостей відносно Нового Світу» (німецький переклад Іделера, 3 т. Берл., 1836—39).

• Понте Амеріго Веспуччі — міст у Флоренції
• Міжнародний аеропорт «Амеріго Веспуччі» у Флоренції

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Веспуччі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.