Амітабга

Аміта́бга[1] (Амітаюс[2]), Амітанто[3] або Аміда[4] — найшанованіший будда у махаяністському вченні Чистої землі, один з П'яти будд мудрості у вченні Ваджраяни. Вважається милостивим буддою, оскільки пояснює універсальний закон буття у Західному раю і приймає під своє заступництво всіх осіб, які щиро моляться і просять про його допомогу незалежно від їхнього походження, статусу або чеснот.

Тибетський будда Амітабга, що сидить на лотосі.
Статуя Великого будди Аміда у Камакурі, префектура Канаґава, Японія.

Лотосове сімейство (Падма).[5]

Короткі відомості

За переказами Амітабга був свого часу індійським царем, який, познайомившись з буддизмом, відрікся від престолу, став ченцем і прийняв ім'я Дхармакара — «Той, хто здійснює дхарму»[6]. Він вирішив стати буддою і здобути у владарювання рай, Землю неймовірної радості[7], в якій усі, хто кликав його ім'я, могли б переродитися в майбутньому житті. Через це Амітабга склав 48 обітниць, в яких він обіцяв не досягати найвищого просвітлення, допоки не допоможе всім живим істотам в своєму раю, «Землі неймовірної радості». Ці обітниці та основні принципи вчення амідаїзму викладені в «Сутрі Амітабги» та «Сутрі безмежного життя».

Результати археологічних досліджень вказують на те, що культ Амітабги, ймовірно, розвинувся впродовж 1 і 2 століть по Р. Х. Деякі учені виводять зв'язок культу цього будди з перським культом Мітри.

Перші свідоцтва про Амітабгу відносяться до 2 століття по Р. Х. Це напис на основі статуї, що була знайдена в Говіндо-Нагарі і зберігається в музеї Матхура. Скульптура, яку купецька сім'я присвятила будді Амітабга, датується «28 роком правління Хувішки», тобто другою половиною 2 століття, періодом Кушанської імперії.

Перша сутра, де згадується Амітабга, — китайський переклад «Сутри Пратьютпанна», що був виконаний кушанським ченцем Локаксемою близько 180 року. Вважається, що цей чернець стояв біля витоків вчення амідаїзму у Китаї. Традицію шанування Західного раю в Китаї можна прослідкувати до періоду Шести династій (317—589).

В Японії культ Амітабги з'явився у 10 столітті і був розвинений та пошериний в народному середовищі зусиллями ченців Хонена і Сінрана, засновників сект Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. Вони висували ідею спасніння людини незалежно від соціального статусу і підкреслювали перевагу простої віри над складними доктринами і догматами монастирського буддизму.

Іконографія Амітабги схожа з іконографією будди Шак'ямуні, проте перший традиційно зображається з мудрою медитації (дх'яна-мудрою) або переконування (вітарка-мудрю), а другий — з мудрою торкання землі (бхуміспарша-мудра). Також часто Амітабга зображається в оточенні помічників — бодхісаттв співчуття і милості Авалокітешварою справа і бодхісаттвою мудрості Махастхамапраптою зліва.

У тибетському образотворчому мистецтві Амітабга постає в червоній гамі кольорів, яка символізує любов, милість, емоційну енергію і захід сонця. Невід'ємним атрибутом будди є лотос — символ чистоти і ніжності.

Його консортом є Панаравасіні (Pāṇḍaravāsinī).[8][9][10][11][12]

Мантра Амітабги

Молитвене звернення, так звана мантра до Амітабги:

oṃ amitābha hrīḥ (санскрит.)[13]

або

oṃ amideva hrīḥ: «Ом Амідхева хрі!» (тибет.)[13]

а японською «Наму Аміда буцу!».

Китайські амідаїсти часто вітають один одного іменем цього будди.

Див. також

Примітки
  1. санскр. अमिताभा, Amitābha IAST; кит. 無量光仏, «будда безмежного світла». Тобто, будда, який проливає світло на світ темряви.
  2. Lévi, Sylvain; Takakusu, Junjir; Demiéville, Paul; Watanabe, Kaigyoku (1929). Hobogirin: Dictionnaire encyclopédique de bouddhisme d'après les sources chinoises et japonaises, Paris: Maisonneuve, vols. 1–3, p.42
  3. санскр. अमितायुस्,кит. 無量寿仏, «будда безмежного життя». Тобто будда, який знаходиться поза межами сил часу і простору.
  4. В Китаї відомий як Аміту Фо (кит. 阿彌陀佛), а в Японії — як Аміда-ньорай, будда Аміда або будда Міда (яп. 阿弥陀如来, 阿弥陀仏, 弥陀仏)
  5. Мо: Тибетська гадальна система 2017
  6. санскр. धर्मकार, Dharmakāra IAST; яп. 法藏菩薩, ходзо-босацу.
  7. санскр. सुखवती, Sukhāvatī IAST, «земля радості», яп. 浄土, «чиста земля» або яп. 極楽, «місце надзвичайної радості».
  8. The Great Compassion Mantra - Namo Amitabha. Архів оригіналу за 21 лютого 2009.
  9. Bardo: Fourth Day. Kaykeys.net. 7 лютого 2005. Процитовано 7 листопада 2012.
  10. Symbolism of the five Dhyani Buddhas. Архів оригіналу за 8 березня 2009.
  11. Pandara is said to be the Prajna of Amitābha Buddha. Pandara is the same in essence with Buddha Amitābha. Himalayanmart.com. Процитовано 7 листопада 2012.
  12. Guan Yin - Bodhisattva/ Goddess of Compassion. Nationsonline.org. 4 червня 2011. Процитовано 7 листопада 2012.
  13. Amitābha and Amitāyus

Джерела і література
  • 中村 元・福永光司・田村芳朗・末木文美士・今野 達 編 『岩波仏教辞典 第二版』 岩波書店, 1995.
  • 浄土真宗教学編集所 浄土真宗聖典編纂委員会 編纂 『<浄土真宗聖典>浄土三部経 -現代語版-』 本願寺出版社, 1996.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.