Анадирська низовина

Низовину перетинають річки Анадир посередині, та Велика — на півдні. Обмежена з північного заходу хребтом Пекульней — що є у складі Чукотського нагір'я, на заході —Парапольсько-Бельською низовиною, за якою здіймається Анадирське плоскогір'я, з півдня — хребтами Рариткін та Уквушвуйнен що є у складі Коряцького нагір'я.[2] Протяжність з півночі на південь — 270 км.

Лиман річки Анадир впадає в Анадирську затоку Берингового моря на сході. Місто Анадир розташоване біля гирла на березі затоки Онемен[2]

Низовина — переважно заболочена тундра з максимальною висотою 100 метрів над рівнем моря. Вся територія усіяна озерами, найбільше з яких — озеро Червоне.[3] Крім Анадиру, по низовині протікають річки Велика, Туманська, Третя[4] та Канчалан. Окремо над рівниною підносяться низькогірні хребти — Ушканій кряж, Золотий хребет, гірський масив Діонісія.[2]

Складена пухкими четвертинними відкладеннями, які скуті вічною мерзлотою.[5].

На півночі і в приморських районах поширені купинові і чагарникові тундри, на півдні і південному заході кедрово-сланкова лісотундра. На сході низовина обмежена Анадирським лиманом, частина прибережних ділянок заливаються нагонними морськими водами під час великих штормів і припливів. Ці великі тампові ділянки завалені плавцем і гниючим сміттям.[6]

На тундрових пасовищах розвинене оленярство, на півдні низовини розробляються родовища газу.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анадирська низовина