Червоне (озеро, Чукотка)

Червоне (рос. Красное) — найбільше озеро Анадирської низовини[1], знаходиться в Анадирському районі Чукотського автономного округу Росії. Поблизу озера розташоване село Краснено.

Червоне
Витрата води озера через Анадир
Країни басейну Росія
Площа басейну 10 100 км²
Держава  Росія
Адміністративна одиниця Чукотський автономний округ
Довжина або відстань 35 км
Ширина 15 км
Площа 458 км²

Історичні відомості

Озеро названо по пофарбованим у червоні і бурі відтінкі еффузівним породам, що складають узбережжя. На перших картах озеро називалася Красняно — на діалекті старожильського російського населення означало «багате, рясне». З моменту утворення Анадирского острогу на березі озера влаштовувалися регулярні ярмарки. Які росли колись навколо береза і тополя активно використовувалися для виготовлення нарт[2].

Гідрографія

Озеро Червоне розташоване у нижній течії річки Анадир і займає досить велику западину. Із заходу западина озера обмежена Чикаєвськими горами (280—390 м), а зі сходу — відрогами (350—420 м) хребта Рариткін. Довжина озера становить 35 км, ширина — 15 км, глибина — до 4 метрів. Площа дзеркала — 458 км²[3]

Власне озеро є фрагментом стариці Анадиря. Разом з тим наявність значної кількості великих шматків обсидіану по берегах озера і річок що впадають у нього, може свідчити про участь у формуванні улоговини озера і даніх вулканічних процесів. Мешканці Жоховської стоянки привозили обсидіан з берегів озера Червоне на Новосибірські острови 9 тис. років тому[4][5].

Східні берега озера урвисті, а північні і південні — пологі і ниці. Піднесені ділянки берега покриті стлаником, на низькі — чагарником і мохом. Протоками Бурекууль і Пряма (остання є судноплавної) озеро сполучено з річкою Анадир.

Озеро Червоне зазнає вплив припливів і згонно-нагінних вітрів, що поширюються Анадирем з Анадирської затоки. При зганяючих вітрах у середній частині озера оголюються обмілини. Дно озера нерівне і покрито шаром в'язкого мулу[6].

В озеро впадають річки: Березова, Ламутська, Кейвильгільвеєм, Таляйнин, Кепетчакиль тощо.

Іхтіофауна

Червоне — місце нагулу сигових риб (нельма, чир, сиг), крім того тут зустрічається щука, влітку заходять кета, горбуша, корюшка, палія арктична. Відразу після сходу льоду у водойму заходять невеликі стада білух.

Озеро і околиці знаходяться на території проектованого водного пам'ятки природи «Озеро Червоне»[7].

Примітки

  1. СВТГУ. Гидрогеология СССР / под ред. О. Н. Толстихина. — Москва: Недра, 1972. — Т. XXVI. — С. 45. — 297 с. — 1500 экз.
  2. Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 204. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
  3. Оз. Красное // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  4. Древние люди высокоширотной Арктики начали вести торговлю девять тысяч лет назад. rscf.ru (рос.). Процитовано 3 червня 2019., 21 февраля 2019
  5. Кузьмин Я. В. Добыча и обмен обсидиана в доисторических культурах Дальнего Востока и северо-востока России: обзор результатов 25-летних работ. www.archeo.ru (рос.). Процитовано 3 червня 2019., Первобытная археология. Журнал междисциплинарных исследований, 2019, № 1. Стр. 92 — ИИМК РАН
  6. ГУНиО МО СССР, Лоция реки Анадырь, 1987
  7. Беликович А. В., Галанин А. В., Афонина О. М., Макарова И. И. Растительный мир особо охраняемых территорий Чукотки. Владивосток: БСИ ДВО РАН, 2006. 260 с. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 24 липня 2008.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.