Анастасія Ярославна

Анастасі́я Яросла́вна (*бл. 1028[3] — кінець ХІ століття, після 1074 року) — наймолодша дочка Великого князя Київського Ярослава Мудрого та його другої дружини Інґіґерди, видана близько 1046 року за угорського короля Андрія I.

Анастасія Ярославна
Прапор Королева Угорщини
Наступник:	Рикса Болеславовна
Народження:	1023 Київ, Київська Русь
Смерть:	1074 Адмонт, Ліцен, Штирія, Австрія
Поховання:	Адмонтське абатство
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Ярослав Мудрий[1]
Мати:	Інгігерда[1]
Шлюб:	Андрій I[1]
Діти:	Аделаїда Арпад, Давид Угорський і Соломон I[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Шлюб Анастасії Ярославівни з Андієм відбувся, мабуть, близько 1046, коли той із руською допомогою заволодів угорським троном. Джерела ХІ століття не називають дружину Андраша на ім'я, воно з'являється вперше у польського історика 15 століття Яна Длугоша. Шлюб Анастасії Ярославівни з Андрашем І був одним із заходів у європейській матримоніальній політиці Ярослава, який відійшов від традиційно однобічної, спрямованої на Візантію дипломатії своїх попередників. Анастасія Ярославівна мала у шлюбі з Андрашем дочку Аделаїду і двох синів: Шаламона і Данила.

У 1061, рятуючись від короля Бели І, Анастасія з сином Шаламоном та його дружиною Юдіт, що була сестрою німецького імператора Генріха IV, перебралися на якийсь час до Німеччини. Згодом Шаламон став угорським королем (роки правління 1063—1074).

Анастасія була прихильницею заснування православних монастирів в Угорщині. Тому не дивно, що деякі історики вважають, що вона сприяла заснуванню такого монастиря на Чернечій горі (Жоржині) в Закарпатті. Тоді тут уже існувало поселення ченців з Києво-Печерського монастиря, очевидно, що прийшли сюди слідом за королевою. Згодом у 1240—1241 рр. під час монгольської навали поселення було зруйновано.

Пам'ятник Андрію та Анастасії на березі озера Балатон