Великий князь київський

Вели́кий кня́зь ки́ївський — у ІХ — ХІІІ століттях титул правителя міста Києва і Київського князівства, найвищий титул правителя Руської Держави (Київської Русі). Носіями титулу були представники династії Рюриковичів. Першим історичним київським князем, якого знають руські та іноземні джерела Х ст., був Святослав Ігорович. Першим легендарним київським князем вважається засновник міста Кий. Із подальших правителів Києва до нас більш-менш достовірно дійшли тільки два імені. Це Аскольд, що його Ян Длугош називає нащадком Кия, а Візантійський імператор Василій I Македонянин використовує слово каган — титул, що дорівнює імператорському, та Дір, про якого Аль-Масуді пише, що він був «перший між слов'янськими королями»[джерело?]. На жаль, хронологічно визначити часові рамки княжінь цих правителів наразі неможливо. Навіть припускають запозичення київськими князями від хозар політичної системи дуумвірату.

Княжий знак-тризуб Великого князя Київського Володимира Святославича.

Князі київські
Легендарні Київські князі
Князь Правління Примітки
Кий, Щек, ХоривVI ст. — VII ст.легендарні
ОлегVIII ст.гіпотетичний
БравлинVIII ст.легендарний

Великі князі Київські
Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Аскольд і Дір		 Князь Київський  ?-882 860 882 Напівлегендарний київський князь династії Києвичів. Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині. Ян Длугош та Михайло Грушевський називають його нащадком Кия, наступником Бравлина, а Візантійський імператор Василій I Македонянин використовує термін каган — титул, що дорівнює імператорському. По одній із версій правив разом із Діром, про якого Аль-Масуді пише, що він був «перший між слов'янськими королями».

Олег Віщий		 Князь Київський  ?-912 882 912 Регент, опікун князя Ігоря I. Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантійською імперією 911 року.

Ігор І Старий		 Князь Київський 878-945 912 945 Основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами.

Ольга Свята		 Велика

Княгиня Київська

 910-969 945 964 Регент, хрестилась у візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, але їй не вдалось принести християнство в Київ.

Святослав I Хоробрий		 Великий князь Київський 935-972 964 972 Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави, об'єднавши всі руські князівства під владою Києва.

Ярополк I Святославич		 Великий князь Київський 955-978 972 978 Онук і вихованець княгині Ольги. Після смерті батька вів міжусобну війну з братами — деревлянським князем Олегом і новгородським князем Володимиром.

Християнські правителі Київської Русі

Християнство Володимир I Великий офіційно прийняв у 988 році.

Правитель Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Володимир I Великий		 960-1015 979 1015 Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів.

Святополк I Окаянний		 980-1019 1015 1019 Після смерті Володимира Великого, Святополк утік із в'язниці до свого тестя у Польщу, не встигнувши навіть взяти з собою дружину. Спираючись на підтримку Болеслава I Хороброго, вів боротьбу за київський престол, під час якої загинули його брати Борис, Гліб та Святослав. Після оволодіння Києвом мусив вести боротьбу зі своїм братом — тоді новгородським князем Ярославом.

Ярослав I Мудрий		 983-1054 1019 1054 Видатний державний діяч і полководець. У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство, засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.

Ізяслав I Ярославич		 1024-1078 1054 1068 Після смерті 1054 року Ярослава Мудрого Ізяслав посів київський престол, проте не зумів утримати в своїх руках спадщину батька і мусив розділити її з братами. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами.

Всеслав Чародій		 1029-1101 1068 1069 Князь полоцький, єдиний представник полоцької гілки Рюриковичів на київському великокнязівському престолі.

Ізяслав I Ярославич		 1024-1078 1069 1073 Після поразки від половців у битві на Альті 1068 року і відмови князя видати киянам зброю у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава, і йому довелося втекти з міста. Наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й придушив повстання. Брати знову вигнали Ізяслава з Києва 1073 року, і він звернувся до Королівства Польського, куди прибув з «достатком великим». Польський король Болеслав II Сміливий, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав Ізяслава з країни, а з його суперниками, Святославом та Всеволодом, уклав союз.

Святослав II Ярославич		 1027-1076 1073 1076 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.

Ізяслав I Ярославич		 1024-1078 1077 1078 Влітку 1077 за допомогою польських військ повернув собі Київ, але загинув у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославовичів розбили бунтівних племінників.

Всеволод I Ярославич		 1030-1093 1078 1093 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.

Святополк II Ізяславич		 1050-1113 1093 1113 У 1093 році двічі зазнав поразки від хана Боняка. У 1095 році разом із Володимиром Мономахом завдав поразки половцям, а в наступному році вів війну з чернігівським князем Олегом Святославичем, який відмовився приїхати до Києва на з'їзд князів. Святополк був учасником Витичівського з'їзду 1100, Золотчанського з'їзду 1101 і Долобського з'їзду 1103. Разом із Володимиром Мономахом Святополк удвох із сином своїм Ярославом брав участь у переможних боях з половцями (1110 і 1111), у яких здобуто половецькі міста Шарукань і Сугрів.

Володимир II Мономах		 1053-1125 1113 1125 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.

Мстислав I Великий		 1076-1132 1125 1132 Святий православної церкви, останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).

Князі удільного періоду

З 1132 року Київські князі втрачають владу над усіма землями Русі, проте Київський стіл все одно залишається старшим, і за нього точиться столітня боротьба між різними родами Рюриковичів.

   Формальні князі, в Києві не сиділи
Правитель Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Ярополк II Володимирович		 1082-1139 1132 1139 Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.

В'ячеслав І Володимирович		 1083-1154 1139 1139 Після смерті 1139 року Ярополка II, як старший син Володимира Мономаха став Великим князем. Його прогнав із Києва Всеволод Ольгович. Пізніше В'ячеслав правив вже зі своїм племінником Ізяславом.

Всеволод II Ольгович		 1094-1146 1139 1146 На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні — Ольговичів, що вимагали від нього володінь.

Ігор II Ольгович		  ?-1147 1146 1146 Володів уділами з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. 1146 року був змушений прийняти чернецтво у Київському Федорівському монастирі. 1147 року убитий киянами в помсту ненависному роду Ольговичів. У православній церкві вшановується святим в лику благовірного.

Ізяслав II Мстиславич		 1097-1154 1146 1149 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.

Юрій Довгорукий		 1090-1157 1149 1151 1149 року, користуючись з міжусобиць між князями, пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути.

Ізяслав II Мстиславич		 1097-1154 1151 1154 Знову став Великим князем київським, і правив до смерті.

Ростислав I Мстиславич		 1108-1167 1154 1154 У 1149-1150 роках підтримував брата Ізяслава у його боротьбі з Юрієм Довгоруким за київський престол. У період його князювання відбувся остаточний розпад Київської держави на ряд окремих князівств і утворено окреме єпископство у Смоленську. Вів оборонні війни проти половців, в боротьбі з якими використовував чорних клобуків, торків та інші тюркські племена.

Ізяслав III Давидович		  ?-1161 1154 1155 Вів постійну боротьбу за київський престол.

Юрій Довгорукий		 1090-1157 1155 1157 Щоб закріпитись на півдні, роздавав своїм синам удільні князівства. Не був улюбленим серед киян; під час пиру у київського боярина Петрила був отруєний. Після смерті Юрія повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу.

Ізяслав III Давидович		  ?-1161 1157 1158 Вів постійну боротьбу за київський престол.

Ростислав I Мстиславич		 1108-1167 1159 1167 Витримав кількамісячну облогу Ізяславом Давидовичом у Білгороді. Після загибелі Ізяслава від рук торків під Києвом остаточно утвердився у на князівському престолі і правив до смерті.

Мстислав II Ізяславич		 1125-1170 1167 1170 Заручившись підтримкою інших князів, киян та чорних клобуків зумів утвердитись у Києві після смерті Ростислава Мстиславича, хоча й не був старшим князем у роді.1168 року спільно з іншими князями розгромив половецькі кочовища над Ореллю і Снопородом. У березні 1169 року утік з Київ при наближені військ посланих князем Андрієм Боголюбським.

Гліб Юрійович		  ?-1171 1170 1171 Поставлений княжити у Києві сином Андрія Боголюбського Мстиславом. Імовірно, був отруєний киянами, як і його батько.

Володимир Мстиславич		 1130-1171 1171 1171 1171 року, після смерті Гліба Юрійовича, був покликаний на Велике князювання до Києва. Андрій Боголюбський зажадав від Володимира покинути Київ. Володимир помер після менш ніж трьох місяців княжіння, не дочекавшись насильницького вигнання з Великого столу.

Михайло Юрійович		 1145-1176 1171 1171 Був єдиним Юрійовичем, який у боротьбі за Київ 1169 року підтримав Мстислава II проти суздальського князя Андрія Боголюбського. Коли Андрій вторгся до Південної Русі, він розірвав зв'язок з Мстиславом та присягнув на вірність своєму братові. За це отримав від Андрія Боголюбського назад Торчеськ.

Роман Ростиславич		  ?-1180 1171 1173 Андрій Боголюбський 1171 року посадив Романа на Київське князівство, але через два роки, розгніваний відмовою Романа видати київських бояр, заподозренних у вбивстві князя Гліба Юрійовича, змусив його перейти з Києва до Смоленська.

Всеволод III Велике Гніздо		 1154-1212 1173 1173 У 1173 році за розпорядженням старшого брата — Михайла Юрійовича разом з Ярополком Ростиславовичем сів у Києві і незабаром був полонений смоленскими Ростиславичами. Викуплений з полону Михайлом.

Рюрик Ростиславич		  ?-1214 1173 1173 Таємно в'їхав в Київ з братами, захопив в полон Всеволода Юрійовича, і сам став великим князем.

Втік з міста у Білгородку при наблеженні дружини Андрія Юрійовича


Ярослав II Ізяславич		 1132-1180 1173 1174 У 1173-1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство.

Роман Ростиславич		  ?-1180 1174 1176 Після смерті Андрія Боголюбского Роман знову сів у Києві, але 1177 року Святослав Всеволодович знову змусив його відступити до Смоленська.

Святослав III Всеволодович		 1116-1180 1176 1194 Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття. Князював до смерті у 1194 р. в співправительстві з Рюриком Ростиславичем.

Рюрик Ростиславич		  ?-1214 1194 1201 Зайняв Київ по смерті Святослава Всеволодовича, був вибитий військом, зібраним Романом Мстиславичем

Інгвар Ярославич		  ?-1220 1201 1202 У 1201-1204 роках точились боротьба галицько-волинських князів за Київський престол. За підтримки князя Романа Великого, Інгвар став Великим князем Київським втримував престол з невеликими перервами). Таким чином Київ був під зверхністю галицького князя аж до смерті князя Романа 1205 року.

Рюрик Ростиславич		  ?-1214 1203 1204 Захопив і жорстоко розграбував Київ у 1203 р. Згодом насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.

Роман Великий		 1152-1205 1204 1204 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII — початку XIII століття.

Ростислав II Рюрикович		 1172-1218 1204 1205 1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.

Рюрик Ростиславич		  ?-1214 1205 1206 У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності. Втік у Овруч при підході військ Всеволода Чермного

Всеволод Чермний		  ?-1215 1206 1207 У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домену Овруча.

Рюрик Ростиславич		  ?-1214 1207 1210 У 1207 раптово зібрав армію та вибив Всеволода Чермного з Києва.

Всеволод Чермний		  ?-1215 1210 1212 Вокняжився у Києві, вигнавши Рюрика. Після його смерті хотів позбавити смоленських князів їхніх уділів у Київській землі, але його вигнав Мстислав Удатний

Інгвар Ярославич		  ?-1220 1212 1212 1212 року, спільно з Мстиславом Старим, ходив на Київ проти Всеволода Чермного і здобув його, ставши знову на великокняжий престол. Проте, після битви під Білгородом (неподалік Києва), коли князі остаточно вибороли Київ, добровільно віддав столицю Мстиславу, а сам пішов княжити до Луцька.

Мстислав III Старий		 1156-1223 1212 1223 Був одним з організаторів наради руських князів у Києві перед першим походом проти монголів на допомогу половцям. Він очолив у поході київську групу військ. Після поразки русько-половецьких сил на річці Калка Мстислав тривалий час опирався монголам у таборі. Він склав зброю в обмін на обіцянку противника помилувати його воякам життя, але був обманутий. Київського князя було страчено разом із його родичами та боярами.

Володимир Рюрикович		 1187-1239 1223 1234 1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.

Ізяслав IV Мстиславич		  ?-1239 1235 1236 В 1233 році разом з Данилом Романовичем відправився воювати проти угорців, але на самому початку походу відступився від союзника і, замість того, щоб допомагати Данилу, спустошив його ж волость. У 1235 році Володимир і Данило виступили проти Ізяслава і половців, але у Торчеська були розбиті. Данило втік, а Володимир потрапив у полон. Ізяслав сів у Києві, а союзник його — Михайло Всеволодович — в Галичі.

Ярослав III Всеволодович		 1191-1246 1236 1238 У роки навали хана Батия на суздальську землю (1237–1238) Ярослав Всеволодович, його син Олександр і молодші брати Ярослава опору не чинили, тому не були знищені татаро-монголами. 1243 року їздив до Батия, який його затвердив Великим князем усієї Руси, включно з Києвом. Проте Михайло Всеволодович, що княжив тоді у Києві, відмовився виконувати накази монголо-татар.

Михайло Всеволодович		 1179-1246 1238 1239 У 30-х роках XIII століття вів боротьбу з Данилом I Галицьким, Володимиром IV і Ярославом III за Галич і Київ. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава). В 1239 (за інщими даними, в 1238) році під час монгольської навали виїхав до Угорського королівства, згодом — до Королівства Польського, де намагався отримати допомогу (зокрема від Римського Папи Інокентія IV) в боротьбі з ординцями. В цей період володіння були захоплені і поділені між князями.

Ростислав III Мстиславович		 1189-1240 1239 1239 Під час монгольського походу на Чернігівське князівство після появи монголів на лівому березі Дніпра навпроти Києва ранньою весною 1240 Михайло Всеволодович Київський поїхав до Угорського королівства, після чого Ростислав приїхав в Київ із Смоленська, але був вигнаний Данилом Галицьким, який посадив в Києві свого намісника Дмитра.

Данило Романович		 1201-1264 1239 1241 Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів, мав титул Короля Русі від Папи Римського. В 1239 році зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра.

Михайло Всеволодович		 1179-1246 1241 1243 В 1241 році повернувся до зруйнованого Києва та Чернігова. Як тодішній володар Києва, після зруйнування столиці татарами 1240 року, зайнявся обсадою спустошеної Київської Митрополії. У 1246 році виїхав за наказом Батия в Орду, де мав одержати ярлик на Чернігівське князівство, де за наказом хана був страчений.
Ярослав Всеволодович 1243 1246 вдруге
Олександр Невський 1249 1263 Титулярний князь Київський, ніколи не був у місті. Князь новгородський (1236—1240, 1241—1252, 1257—1259), псковський (1242), великий князь владимирський (1252—1263).
Ярослав Ярославич 1263 1271 Титулярний князь Київський. Князь тверський (1247—1271), новгородський (1255—1256; 1266—1267), великий князь владимирський (1263—1271).
Лев Данилович 1271 1301 Можливо певний час контролював Київ. Князь перемиський, галицький, белзький. В західних джерелах тутулується як Король Русі.

Київські князі XIV—XV століття
Родовід київських князів династії Рюриковичів
Київські князі
Князь Роки правління Примітки
Іван-Володимир Іванович з роду Ольговичів1301—перша чверть XIV ст.васал Золотої Орди, історичність під сумніовм
Станислав Іванович з роду Ольговичівперша чверть XIV ст.—1321васал Золотої Орди, історичність під сумнівом
Міндовг Гольшанський1321–1324легендарний литовський князь відомий лише з пізніших літописів
Ольгимонт-Михайло Гольшанський1324–1331легендарний литовський князь відомий лише з пізніших літописів,

протопласт роду Гольшанських

Федір-Гліб Іванович з роду Ольговичів1331–1362васал Золотої Орди, звістки про цього князя досить фрагментарні
Володимир Ольгердович1362–1394перший Київський князь із династії Гедиміновичів
Скиргайло Ольгердович1395–1397 отруєний боярами
Іван Ольгимонтович Гольшанський 1397–1401 син Ольгимонта Гольшанського, намісник та тесть великого князя литовського Вітовта
Андрій Іванович Гольшанський 1401–1410 намісник Вітовта
Михайло Іванович Гольшанський 1422–1432 намісник Вітовта
Михайло Семенович Болобан1433–1435намісник Свидригайла Ольгердовича
Свидригайло Ольгердович 1432–1440 як Великий князь Руський
Олелько Володимирович1443–1454Князь Київський, син Володимира Ольгердовича, засновник роду Олельковичів
Семен Олелькович1454–1471Князь Київський та намісник Волинський

Руйнування Києва

Див. також

Примітки
  1. Сфрагістичний щорічник. Київ 2011, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України ст. 196, 197

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.