Анатолій (Гладкий)

Анато́лій Гладкий (офіційно Гладки́й Олексій Олексійович, нар. 28 липня 1957, Старокостянтинів, Хмельницька область) — єпископ Російської православної церкви, архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), митрополит Поліський і Сарненський. Хіротонізований у єпископа 1993 року, з 1999 року очолює Сарненську єпархію УПЦ (МП). Тезоіменитство 16 липня.

Анатолій (Гладкий)
Митрополит Поліський і Сарненський
(до 28 липня 2004єпископ, з 28 липня 2004 до 23 листопада 2012архієпископ)
з 30 березня 1999
Церква: УПЦ МП
Єпископ Глухівський і Конотопський
27 липня 1995  30 березня 1999
Церква: УПЦ МП
Єпископ Рівненський і Острозький
28 жовтня 1993  27 липня 1995
Церква: УПЦ МП
 
Альма-матер: Ленінградська духовна академія
Науковий ступінь:
Діяльність: священник
Національність: Українець
Народження: 28 липня 1957(1957-07-28) (64 роки)
Старокостянтинів, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 14 лютого 1982
Чернецтво: 1992
Єп. хіротонія: 28 жовтня 1993

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

 Анатолій у Вікісховищі

Біографія

Народився 28 липня 1957 року в місті Старокостянтинів Хмельницької області. У 1975 році закінчив середню школу. З 1975 по 1977 рік проходив військову службу.

1979 року вступив до Ленінградської духовної семінарії, а 1982-го — до Ленінградської духовної академії. Захистив дисертацію на тему «Життя та діяльність проф. В. М. Бенешевича в історико-богословському осмисленні» та здобув звання кандидата богослов'я.

Початок служіння

У 1982 році 14 лютого висвячений у сан диякона, 21 лютого — в сан священика. Священицьку хіротонію звершив митрополит Ленінградський і Новгородський Антоній (Мельников).

Рішенням Навчального комітету при Священному Синоді був відряджений на служіння до Київської єпархії. Призначений настоятелем Свято-Марії-Магдалинівського храму м. Біла Церква та благочинним Білоцерківського і Сквирського районів Київської області.

1988 року призначений настоятелем Свято-Михайлівського храму міста Обухова та благочинним Обухівського, Миронівського, Кагарлицького, Богуславського районів Київської області. Збудував новий храм з каплицею в місті Обухові.

1992 року пострижений у чернецтво в Києво-Печерській Лаврі і возведений у сан ігумена. З 1993 року — секретар Митрополита Київського і всієї України.

Архієрейське служіння

28 жовтня 1993 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив хіротонію архимандрита Анатолія в єпископа Рівненського і Острозького. Протягом двох років владика очолював Рівненську кафедру.

Призначений ректором Межирицького духовно-пастирського училища та Регентсько-катехізаторського духовного училища в м. Корці.

З 27 липня 1995 року призначений на Глухівську і Конотопську кафедру.

30 березня 1999 року рішенням Священного Синоду УПЦ була відкрита Сарненська єпархія на Поліссі, першим керуючим якої призначили єпископа Анатолія.

У день пам'яті рівноапостольного князя Володимира, 28 липня 2004 року, владику було возведено в сан архієпископа.

1997 року нагороджений орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня. 2001 — орденом «Різдво Христове — 2000» І ступеня.

Предстоятелем РПЦ Святійшим Патріархом Олексієм ІІ нагороджений орденом преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеня.

Предстоятелем УПЦ Блаженнішим Митрополитом Володимиром нагороджений орденом святого князя Володимира ІІ ступеня.

2007 року Ужгородська українська богословська академія імені святих рівноапостольних Кирила та Мефодія присвоїла архієпископу Анатолію вчену ступінь доктора філософських наук і нагородила Хрестом доктора ІІ ступеня.

23 листопада 2013 року, владику було возведено в сан митрополита.

Державні нагороди

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (1 грудня 2018) за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[1]
  • Орден «За заслуги» II ст. (1 грудня 2011) за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток незалежної Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[2]
  • Орден «За заслуги» III ст. (2002)

Погляди і праці

Богословські праці

  • Життя та діяльність проф. В. М. Бенешевича в історико-богословському осмисленні (кандидатська дисертація)

Інтерв'ю

Звернення, промови, доповіді

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.