Андварі

Андварі (дослівно — «обережність») — цверґ (карлик) у германо-скандинавській міфології, який охороняв золото нібелунгів[1][2] та вмів перетворюватися на рибу. Андварі фігурує в піснях «Старшої Едди» «Мова Реґіна» та «Мова Фафніра». В опері «Перстень Нібелунга», написаній Ріхардом Ваґнером за мотивами епічної поеми «Старша Едда», цей персонаж носить ім'я Альберіх.

Андварі давньоскан. Andvari
Гаґен з Троньє та гном Альберіх
Частина від	скандинавська міфологія

Прокляття Андварі сягало кожного, хто заволодів скарбами Нібелунгів. Саме з невідворотного прокляття Андварі почалась історія про прокляте золото, фіналом якої стали смерть Сіґурда (Зіґфріда), загибель Ґуннара та жахлива помста Ґудрун — дружини Сіґурда[3].

Андварі на Камені Сіґурда

Троє асів — Одін, Локі та Гьонір — повинні були виплатити магові Грейдмарові велику компенсацію за вбивство його сина. Аси під час однієї з мандрівок хотіли заночувати в Греймдара й Локі, побачивши на березі видру, що спала, убив її каменем, аби таким чином розплатитися за нічліг. Видрою виявився Отр, син мага, який перебував у такому вигляді[4].

Здобути гроші мав Локі (поки інші залишались заручниками у мага), який вирушив до богині моря Ран. Вона дала йотуну свою магічну риболовну сітку, з якою Локі вирушив до Альфґейму, де у вигляді щуки мешкає Андварі.

Локі за допомогою сітки богині Ран вдалося зловити карлика й, в обмін на свободу, ас витребував у Андварі викуп золотом. Цверґ віддав йому все своє золото й хотів залишити при собі лише один магічний перстень, за допомогою якого він міг би накопичувати нове багатство. Але Локі почав вимагати й цей перстень і Андварі мусив підкоритися.

Тоді розгніваний гном вимовив прокляття, аби перстень приносив смерть кожному своєму володареві й прокляття це в «Пісні про Нібелунгів» насправді переслідує всіх володарів персня доти, доки скарб Нібелунгів не буде повернуто водам річки Рейн.