Гном

Гно́ми — збірна назва карликових підземних жителів з міфології та фольклору народів Європи. Традиційно гномам приписується мудрість, знання ковальства та шахтарства, охорона підземних скарбів. У різних народів ці істоти мають різні назви. В германських народів вони відомі як дверги, цверги чи дворфи. Назва «гном» була запроваджена алхіміком Парацельсом у XVI ст. для позначення елементалів землі та поширена відтоді в негерманських народів Європи.

Скульптура німецького садового гнома
Дерев'яні фігурки гномів. Донецьк. Парк в центрі міста.

В сучасному фентезі гноми є однією з основних рас, риси якої зазвичай поєднують як риси фольклорних гномів, так і реальних народів, переважно — германських.

Етимологія

Англійське «дворф» (dwarf) походить від староанглійського dweorg чи протогерманського *đwergaz. У давній скандинавській мові воно виглядало як dvergr, в давньоверхньонімецькій — twerg[1]. Вірогідно, вони утворені від індоєвропейського кореня *dheur-, що означає «збиток», або *dhreugh, спорідненим з англійським dream — «сон», «мрія» чи німецьким trug — «обман». Обидва варіанти близькі до санскритського dhvaras — «демонічна істота», дев[2].

Слово «гном», як вважається, походить з грецької мови і виникло в XVI столітті як похідне від gēnomos (грец. γη-νομος), буквально «житель землі». Етимологи приписують його авторство швейцарському алхімікові Парацельсу, в чиїх працях воно з'явилося вперше та позначало елементалів землі.

Також існує гіпотеза про походження слова від «гносис» (грец. γνώσις), що з грецької мови означає «знання». За нею, Парацельс ввів слово «гном» тому, що гноми знають і можуть відкрити людині точне місцезнаходження прихованих в землі металів. Подібно до грифів в еллінських і східних повір'ях та драконів — німецьких, обов'язок гномів в тому, аби охороняти потаєні скарби[3].

Гноми в міфології та фольклорі

Міфологічні уявлення про гномів відомі передусім з поетичної та прозової Едди (XIII ст.). З гномами там ототожнюються свартальфари — чорні (смагляві) ельфи чи альви, жителі Свартальфгейму[4][5][6]. Пророкування вельви пояснює походження гномів від крові Бріміра та кісток Іміра, обидва з яких вважаються іменами велетня Іміра, з тіла котрого утворився світ. Прозова Едда описує, що гномами стали опариші, котрі завелися в тілі Іміра, коли той помер[2]. Бог Одін перетворив частина опаришів на гномів, а частину — на світлих ельфів. Гноми стали майстерними ковалями, що обробляли метали й дорогоцінне каміння, виготовляли коштовності, в тому числі для богів[7]. Поетична й прозова Едди містять понад сотню імен різних гномів. У поетичній чотирьом з них (Нордрі, Судрі, Аустрі та Вестрі) приписується підтримка неба в різних сторонах світу[2]. В «Пісні про Нібелунгів» підземні карлики допомагають людині — Зігфріду.

У фольклорі германських народів гноми відомі під різними назвами: дворфи, цверги, дверги, кобольди. Зазвичай вони описуються ростом з дитину, але наділеними надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі вони зберігають скарби — коштовні камені й метали; вони майстерні ремісники, можуть виковувати чарівну зброю й інші предмети. Загалом — це добрий і працьовитий народ, але гноми не люблять людей за зазіхання на свої скарби. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци. Іноді гноми виходять на поверхню, і якщо зустрінуть в горах людину — лякають її гучним криком[8].

Гноми у фентезі
Фентезійний гном (Warhammer Fantasy Battle)

Сучасний образ казкового гнома багато в чому визначений творчістю братів Грімм, які в 1812 році випустили «Дитячі і домашні казки». Гноми братів Грімм добродушні, пустотливі, хоча іноді бувають ворожі до людей[9].

У сучасних фентезійних творах для позначення істот, що відповідають фольклорним гномам, існує два слова  — «гном» (англ. gnome) і «дворф», дослівно «карлик» (англ. dwarf, також англ. dwarve), введене Джоном Толкіном. Залежно від конкретного твору, це можуть бути як синоніми так і назви різних істот[10]. Дворфи Толкіна (в українському перекладі гноми[11]) заклали основи образу цих істот в сучасному фентезі: кремезні, бородаті, без магічних здібностей, недовірливі, запальні та жадібні до багатств, але вправні ковалі й будівельники.

У творчості таких письменників як Нік Перумов, настільних іграх як Dungeons and Dragons, гноми і дворфи є різними істотами, хоч зазвичай і схожими зовні. Різниця може полягати у, наприклад, схильності до магії в одних на противагу будівництву машин в інших[9].

Див. також

Примітки
  1. Orel, Vladimir E. (2003). A handbook of Germanic etymology. Leiden: Brill. с. 81. ISBN 1-4175-3642-X. OCLC 56727400.
  2. Simek, Rudolf, 1954- (1993). Dictionary of northern mythology. Cambridge [England]: D.S. Brewer. с. 67–68. ISBN 0-85991-369-4. OCLC 27266483.
  3. Борхес, Хорхе Луїс (1957). Книга вигаданих істот.
  4. Lindow, John. (2002, ©2001). Norse mythology : a guide to the Gods, heroes, rituals, and beliefs. Oxford: Oxford University Press. с. 110. ISBN 978-0-19-803499-5. OCLC 646787715.
  5. Orchard, Andy. (1997). Dictionary of Norse myth and legend. London: Cassell. с. 20. ISBN 0-304-34520-2. OCLC 36763217.
  6. Simek, Rudolf, 1954- (1984). Lexikon der germanischen Mythologie. Stuttgart: A. Kröner. с. 305. ISBN 3-520-36801-3. OCLC 12302833.
  7. Старша Едда. Пісні про богів. Гноми та ельфи
  8. Демонологія. Міфічні істоти. Острів знань.
  9. Букреева, Дарья. БЕСТИАРИЙ: ГНОМЫ. Мир Фантастики.
  10. Dwarfs vs. dwarves. Grammarist.
  11. Толкін, Джон Рональд Руел (2008). Сильмариліон / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. Львів: Астролябія.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.