Анджей Анквич
Анджей Алоїзій Анквич гербу Абданк (пол. Andrzej Alojzy Ankwicz; 22 червня 1777, Краків — 26 березня 1838, Прага) — граф, польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Примас Галичини і Володимирії, Львівський і Празький латинський архієпископ.
| Анджей Алоїзій Анквич Andrzej Alojzy Ankwicz | ||
 | ||
| Портрет Анджея Анквича | ||
| ||
|---|---|---|
| 1814 — 1833 | ||
| Обрання: | 1814 | |
| Інтронізація: | 1814 | |
| Конфесія: | римо-католик | |
| Церква: | Римо-католицька | |
| Попередник: | Каєтан Кіцький | |
| Наступник: | Франц Лушін | |
| ||
| 1833 — 1838 | ||
| Церква: | Римо-католицька | |
| Альма-матер: | Краківський та Віденський університети | |
| Науковий ступінь: | доктор | |
| Діяльність: | римо-католицький релігійний діяч | |
| Національність: | поляк | |
| Громадянство: |  Австрійська імперія | |
| Народження: | 22 червня 1777[1][2] Краків, Річ Посполита[3][2] | |
| Смерть: | 26 березня 1838[1][2] (60 років) Прага, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[3][4][2] | |
| Похований: | Собор святого Віта | |
| Династія: | Анквичі | |
| Батько: | Юзеф Анквич | |
| Мати: | Анна з Біберштайн Старовейська | |
Життєпис
Народився 22 червня 1777 року в м. Краків[5] (нині Польща). Батько — Юзеф Анквич гербу Абданк,[6] сондецький каштелян, отримував пенсію від царя Московії, був повішений 9 вересня 1794 під час повстання Костюшка.[7] Мати — дружина батька Анна з Біберштайн Старовейська.[6]
Навчався у Кракові та Відні, вивчав право, захистив докторський ступінь. 1810 року захистив докторат з теології та отримав капланське свячення. Потім став оломоуцьким каноніком та директором богословських студій в Оломоуці. Пізніше львівський латинський архієпископ Каєтан Кіцький запросив його до Львова на посаду свого генерального вікарія. 1814 року призначений львівським латинським архієпископом. Цісар Франц І 13 лютого 1817 року підписав рескрипт, яким А. Анквич отримував титул Примаса Галичини і Володимирії. Після відновлення діяльності Львівського університету був призначений його ректором.
Один з головних противників поширення освіти серед українців (русинів): добився від цісарського двору заборони книгодрукування руською мовою.[8] Після заснування у жовтні 1817 року в Перемишлі греко-католицького дяко-вчительського інституту владою було введено заборону навчання у ньому українською (руською) мовою. Митрополит Михайло Левицький звернувся до цісаря, який наказав створити комісію з 11 геб. радників, 4 духовних осіб (від русинів — Левицький, Іван Могильницький, від поляків-католиків — Анквіч, канонік Манасєвіч), більшість поляків висловились проти українських шкіл, Анквіч заявив:
 |
в Галичині, як частині давньої Польщі, може бути лише польська мова народною і польські школи.[9][10] |  |
Завдяки його сприянню костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Язловці став парафіяльним 1824 року.[11] У 1824 році також освятив костел у Львові (нині церква святої Анни).[12] 18 травня 1828 р. консекрував костел в Куткорі.[13] 22 червня 1828 року освятив костел у Новому Милятині.[14]
1833 року призначений архієпископом празьким.[6]
Помер 26 березня 1838 року[5] в м. Прага (Австрійська імперія, нині Чехія).
Примітки
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Sejm-Wielki.pl
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #144047187 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Dr. Constant v. Wurzbach Ankwitz Graf Skarbek auf Posławice, Andreas Alois // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 1. — S. 44.
- Archbishop Andrzej Alojzy Ankwicz †
- ks. Umiński J. Ankwicz Andrzej Alojzy hr. z Posławic Skarbek (1774—1838)… — S. 115.
- Nieć J. Ankwicz Józef (†1794) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 115—116. (пол.)
- Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 150. — ISBN 5-7773-0359-5.
- Там само. — С. 152.
- В. Верига посилається на працю Володимира Гнатюка «Національне відродження австро-угорських українців (1772—1880 рр.)». — Відень, 1916. — С. 11.
- Підставка Р., Рибчинський О. Параіяльний костел Воскресіння Найсвятішої Панни Марії // Язловцю — 640. — Збараж, 2013. — 128 с. — С. 91—93.
- Проців І. Церква й монастир Святої Анни у Львові: сторінки історії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 28. — С. 224.
- Куткір
- Nowacki D. Kościół p. w. Świętego Krzyża i dom zakonny (plebania) w Milatynie Nowym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — T. 4. — 211 s., 402 il. — S. 68. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
Джерела
- ks. Umiński J. Ankwicz Andrzej Alojzy hr. z Posławic Skarbek (1774—1838) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 115. (пол.)