Церква святої Анни (Львів)

Історія святині починається із трагічних подій 1495 року. Того року кравецькі підмайстри міста Львова, не бажаючи більше зносити важкі умови праці, вирішили вночі втекти з міста. Однак міська сторожа наздогнала втікачів неподалік Краківського передмістя. Зав'язалася бійка, під час якої кілька підмайстрів було вбито. На місці кривавих подій товариші загиблих насипали могилу та встановили хрест. 1507 року на згадку про цю подію майстрами кравецького цеху збудована дерев'яна каплиця. Святиню було освячено в честь святої Анни. 1509 року каплицю спалено під час облоги волоськими військами Богдана III. Після цього храм відбудовано частково з каменю, частково з дерева[1].

Імовірно, що наприкінці XVI століття храм ще раз перебудовували, оскільки 1599 року львівський архиєпископ Ян Димітр Соліковський освятив його. Проте, у 1648 році, під час облоги Львова військами Хмельницького, храм було знищено знову. Кілька десятиліть його не відбудовували.

Руїни спаленого костелу 1670 року польський король Міхал Корибут Вишневецький передав ордену августинців-єремітів. На думку історика Антонія Шнайдера, це сталося у 1671 році, коли король перебував у Львові, а 1670 року міська рада Львова та цех кравців лише погодилися віддати монахам цю ділянку на замін ґрунтам, які августинці від 1641 року мали при Сокільницькому шляху (нинішня вулиця Коперника)[2]. 1673 року августинці-єреміти розпочали відбудову, під час якої зокрема споруджено монастир. Наступна перебудова храму відбулась 1730 року. 1756 року при костелі затверджено братство святого Яна. 1783 року монастир скасовано австрійською владою, а через три роки костел став філіальним. 1810 року перед костелом встановлено скульптуру Яна Непомука. 1820 року храм став парафіяльним. У монастирі розміщено трикласову школу. Проведено ремонт і 1824 року храм знову освячено (обряд провів архієпископ Анджей Анквич[3]). У 1853—1862 роках перебудовано вежу, встановлено годинник і чотири дзвони, споруджено абсиду. Під час цієї ж реставрації склепіння абсиди та головної нави розписано фресками Мартина Яблонського. У храмі знаходився 10-регістровий орган з одним мануалом і педаллю. У другій половині XIX століття у храмі було 5 дерев'яних барокових вівтарів, амвон. 1911 року парафію перенесено до щойнозбудованого костелу святої Єлизавети, але пізніше її поділено і костел святої Анни знову став парафіяльним.

Проєкт Дердацького та Мінкевича (1912 р.)

1911 року управління парафії святої Анни за посередництвом Кола архітекторів польських оголосило конкурс проєктів нового костелу. Крайнім терміном надсилання робіт призначено 1 квітня 1912 року[4]. Пізніше, на прохання архітекторів, терміни було продовжено до 20 квітня 1912 року[5] До журі увійшли: прелат Владислав Лібревський, архітектори Альфред Броневський, Міхал Лужецький, Адольф Каменобродський, Владислав Садловський, Ігнатій Кендзерський і живописець Владислав Яроцький[4]. На розгляд отримано 24 проєкти. Зокрема 4 надійшли із запізненням, через що не розглядалися журі. 2 проєкти не допущено до оцінки через невідповідність умовам конкурсу. Комісія прийшла до висновку, що жодна з пропозицій не надається до реалізації у первинному вигляді і в будь-якому разі знадобиться переробка. Через це першу премію присуджено не було. Другу здобув спільний проєкт львівських архітекторів Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького, який передбачав будівництво ротондального храму у простих виразних формах. Задум однак критиковано за те, що він нібито мало нагадує християнський храм, а натомість подібний на мавзолей або синагогу. Першу премію поділено надвоє, через що було присуджено аж 3 третіх: Людвікові Соколовському зі Львова, Сильвестрові Пайздерському із Фріденау і Леопольдові Карасінському зі Львова[6]. Відзначено також ненагороджені проєкти Оскара Сосновського та Веслава Ґжимальського[7]. Журнал Czasopismo Techniczne без коментарів і пояснень опублікував також ескізи архітекторів Дубіка та Вісневського. Імена інших ненагороджених учасників невідомі[8]. Через початок першої світової війни будівництво розпочато не було. Австрійською владою було реквізовано три дзвони. Будівля постраждала під час польсько-української війни. 1927 року храм реконструйовано за проєктом Броніслава Віктора, вежа отримала нове необарокове завершення, дещо стилізоване в дусі ар деко.

Церква святої Анни під час недільної Служби Божої, 2012

У радянський час храм перетворено на касу продажу залізничних квитків, а пізніше — на меблевий магазин. Внутрішнє оздоблення повністю знищено. Втрачено усі вівтарі та стінні розписи, знищено годинник та забрано усі дзвони, демонтовано та вивезено до Литви орган. 1992 року храм передано Українській греко-католицькій церкві.

Інтер'єр храму

Храм розташований на клиноподібній ділянці, на роздоріжжі вулиць Городоцької та Шевченка. Зорієнтований на осі схід-захід із входом зі сходу. Мурований із цегли, зовні і зсередини тинькований. За будовою простий однонавовий з абсидою. До головного (східного) фасаду примикає вежа, а до неї — гранчастий передсінок. Зовні стіни нави підсилені контрфорсами, ізсередини почленовані пілястрами. При східній стіні нави влаштовано хори, що опираються на дві колони. У наві перекриття циліндричне без членувань, у вежі — хрестове. Вхід зроблено через нижній ярус вежі та прибудований до неї передсінок. З півдня до храму примикає двоповерхова 7-осьова із високим мансардним дахом будівля монастиря.

• Голубець Микола. Львів: провідник / М. Голубець, Л. Л. — Львів : Червона калина, 1925. — С. 134.
• Костел святої Анни. Матеріали до історії споруди // Будуємо інакше. — 2000. — № 4. — С. 33—35.
• Проців І. Церква й монастир Святої Анни у Львові: сторінки історії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2016. — Вип. 28. — С. 221—232.
• Смірнов Ю. Костел св. Анни // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 501—504. — ISBN 978-966-7007-99-7.
• Христина Харчук, Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Городоцька, 032 — церква св. Анни (кол. костел св. Анни). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 2 лютого 2022.
• Antoni Schneider Encyklopedia do krajoznawstwa Galicji pod względem historycznym, statystycznym, topograficznym. — Lwów: s.n., 1871 (Lwów: Druk. Zakładu Narodowego im. Ossolińskich). — S. 93—98. (пол.)
• Antoni Schneider Przewodnik po Lwowie. - Wyd. 2 z planem miasta Lwowa. — Lwów: Księgarnia Gubrynowicza i Schmidta, 1875. — S. 41. (пол.)

• Проєкт «Історія старого Львова»: історія церкви святої Анни у Львові: як з'явилася знакова споруда, — ФОТО. 032.ua. Процитовано 2 лютого 2022.
• Церква Святої Анни: на перехресті вулиць та епох. velychlviv.com. Релігійний інтернет-ресурс «Духовна велич Львова». 3 липня 2015. Процитовано 2 лютого 2022.
• Віртуальний 3D тур. Церква Святої Анни. 3dmaps.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2022.