Анджей Щепковський

Анджей Тадеуш Щепковський (пол. Andrzej Tadeusz Szczepkowski; 26 квітня 1923(19230426) — 31 січня 1997) — польський актор театру, кіно, радіо та телебачення; також театральний режисер і педагог, директор театру, сенатор.

Анджей Щепковський
Andrzej Szczepkowski
Дата народження 26 квітня 1923(1923-04-26)
Місце народження Суха-Бескидзька, Польща
Дата смерті 31 січня 1997(1997-01-31) (73 роки)
Місце смерті
Варшава , Польща
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство  Польща
Професія актор, режисер, педагог
Напрям кінематограф, театр, радіо, телебачення
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Медаль «10-річчя Народної Польщі» defaultМедаль «10-річчя Народної Польщі»
Медаль 30-річчя Народної Польщі defaultМедаль 30-річчя Народної Польщі
Нагрудний знак 1000-річчя польської держави
IMDb ID 0843846
 Анджей Щепковський у Вікісховищі

Біографія

Анджей Щепковський народився в м. Суха-Бескидзька. Диплом середньої школи він здав у 1938 році в 5-й державній гуманітарній школі в Кракові. У зв'язку з службовим переведенням батька до Львова в той же рік він почав навчатися в 4-му неокласичному ліцеї імені Яна Длугоша у Львові, який закінчив у 1940 році (вже при радянській окупації), отримавши радянський атестат зрілості. Під час німецької окупації працював шприцувальником вошей в Інституті досліджень висипного тифу та вірусів у Львові, який очолював професор Рудольф Вайгль[1]. Театральну освіту здобув у Акторській студії Старого театру в Кракові, яку закінчив 1945 року. Актор театрів у Кракові, Познані, Катовицях і Варшаві. Виступав у спектаклях польського «театру телебачення» в 1955—1995 роках і в радіопостановках «театру Польського радіо». Викладач Театральної академії ім. А. Зельверовича у Варшаві з 1967 року. Голова Профспілки працівників культури і мистецтва (1964—1968); заступник голови і голова Союзу акторів польських сцен (1975—1982). Директор Драматичного театру у Варшаві (1966—1968). Член Сенату Польщі I-го скликання (1989—1991). Помер у Варшаві. Похований на Повонзківському цвинтарі.

Його тесть — письменник Ян Парандовський, дочка — актриса Йоанна Щепковська.

Обрана фільмографія
  • 1945 — 2 x 2 = 4
  • 1948 — Останній етап / Ostatni etap
  • 1957 — Капелюх пана Анатоля / Kapelusz pana Anatola
  • 1958 — Калоші щастя / Kalosze szczęścia
  • 1958 — Солдат королеви Мадагаскару / Żołnierz królowej Madagaskaru
  • 1958 — Пан Анатоль шукає мільйон / Pan Anatol szuka miliona
  • 1961 — Історія жовтої туфельки / Historia żółtej ciżemki
  • 1962 — Велика, більша й найбільша / Wielka, większa i największa
  • 1963 — Мансарда / Mansarda
  • 1963 — Поважні гріхи / Zacne grzechy
  • 1964 — Панянка у віконці / Panienka z okienka
  • 1964 — Пінгвін / Pingwin
  • 1965–1966 — Домашня війна / Wojna domowa
  • 1966 — Пекло і небо / Piekło i niebo
  • 1969 — Пан Володийовський / Pan Wołodyjowski
  • 1970 — Нюрнбергский эпилог / Epilog norymberski
  • 1971 — Блакитне, як Чорне море / Niebieskie jak Morze Czarne
  • 1972 — Весілля / Wesele
  • 1975 — Ночі й дні / Noce i dnie
  • 1977 — Справа Горгонової / Sprawa Gorgonowej
  • 1977 — Пристрасть / Pasja
  • 1979 — Секрет Енігми / Sekret Enigmy
  • 1980 — Королева Бона / Królowa Bona
  • 1985 — Боденське озеро / Jezioro Bodeńskie
  • 1995 — Аргумент про Басі / Awantura o Basię

Нагороди
  • 1954 — Медаль «10-річчя Народної Польщі».
  • 1954 — Золотий Хрест Заслуги.
  • 1966 — Нагорода «Комітету зі справ радіо й телебачення».
  • 1966 — Командорський хрест Ордена Відродження Польщі.
  • 1967 — Нагрудний знак 1000-ліття польської держави.
  • 1974 — Медаль «30-річчя Народної Польщі».
  • 1983 — Нагорода за роль — IX Опольські театральні зіставлення.

Посилання
  1. Alfabetyczny wykaz osób zatrudnionych w instytucie prof. Rudolfa Weigla i zawody niektórych z nich po II wojnie światowej. lwow.home.pl. Процитовано 23 грудня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.