Андронов Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Андро́нов (нар. 29 березня (11 квітня) 1901(19010411), Москва 31 жовтня 1952, Горький) — російський радянський фізик, академік АН СРСР (з 1946).

Андронов Олександр Олександрович
Народився 11 квітня 1901(1901-04-11)
Москва, Російська імперія[1]
Помер 31 жовтня 1952(1952-10-31)[1] (51 рік)
Горький, РРФСР, СРСР
Поховання Червоне кладовищеd
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність фізик, математик, викладач університету, політик
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь теорія хаосу, Системна динаміка і диференціальне числення
Заклад Нижньогородський державний університет імені М. І. Лобачевського
Посада депутат Верховної ради СРСР
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Мандельштам Леонід Ісаакович[2]
Відомі учні Dmitrii Andreevich Gudkovd, Айзерман Марк Аронович[3] і Nikolai Nikolaevich Bautind[3]
Членство Академія наук СРСР
Нагороди

Закінчив Московський університет (1925), де в наступні роки був аспірантом і працював. З 1931 професор Горьковського університету.

Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.

У 1969 Президією АН СРСР заснована премія імені О. О. Андронова.

Праці

Наукові праці Андронова присвячені теорії коливань і автоматичного регулювання. Розв'язав ряд важливих питань з теоретичної радіотехніки, теорії годинників та ін. Андронов створив школу спеціалістів у галузі нелінійних коливань і суміжних проблем.

Література

Бібліографія

  • Андронов А. А., Витт А. А., Хайкин С. Э. Теория колебаний. 2-е изд., 1959 (рос.)

Примітки

  1. Андронов Александр Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Математична генеалогія — 1997.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.