Мандельштам Леонід Ісаакович

Народився Леонід Мандельштам в Могильові в сім'ї лікаря, колезького асесора, відомого в Одесі акушера Ісаака Григоровича Мандельштама (1847, Жагори - 1921, Одеса) і піаністки Міни Львівни (Фроїм-Лейбівни) Каган (1853, Вільна - 1925, Одеса).

Дитинство і юність пройшли в Одесі. До 12 років навчався вдома, в 1891 р. вступив до гімназії, яку закінчив в 1897 р. зі срібною медаллю і вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Ще в старших класах гімназії у Леоніда Ісааковича проявляється великий інтерес до точних наук, а саме до фізики та математики.

У 1898 р. в університеті виникли студентські хвилювання, в яких Л. І. Мандельштам брав настільки активну участь, що був заарештований як один з "призвідників", і був виключений з університету. У тому ж році він виїхав за кордон і вступив до Страсбурзького університету, де брав участь в роботах з радіотехніки відомого фізика К. Ф. Брауна.

У 1902 р. Л. І. Мандельштам захистив докторську дисертацію.

У 1907 р. – став приват-доцентом Страсбурзького університету.

З 1902 по 1913 рр. – асистент К. Ф. Брауна.

У 1913 р. отримав звання професора, і йому було доручено читання курсу прикладної фізики в Страсбурзькому університеті.

У 1914 р, незадовго до початку Першої світової війни, Л. І. Мандельштам повернувся до Одеси, і був запрошений приват-доцентом в Новоросійський університет (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

З 1915 по 1917 рр. працював науковим консультантом радіотелеграфного відділення фірми «Сіменс і Гальске» в Петрограді.

У 1917 р. – професор фізики Тифліського (Тбіліського) політехнічного інституту.

У 1918-1922 рр. Л. І. Мандельштам бере безпосередню участь в організації Одеського політехнічного інституту.

У 1918 р. – був обраний професором фізики новоствореного Одеського політехнічного інституту.

У 1922 р. переїжджає в Москву.

У 1925 р. після короткого перебування в Ленінграді (Центральна радіолабораторія, робота консультантом в Державній фізико-технічної лабораторії при Ленінградському фізико-технічному інституті) Л. І. Мандельштам повертається в Москву. Тут пройшли всі наступні роки вченого, які принесли головні його наукові досягнення.

З 1925 р. він завідує кафедрою теоретичної фізики Московського університету і очолює теоретичний кабінет в НДІ фізики при МДУ.

У 1925 р. – професор теоретичної фізики Московського університету.

У 1928 р. Леоніда Ісааковича обирають членом-кореспондентом Академії Наук СРСР

У 1929 р. – дійсний член Академії Наук СРСР.

У 1930 р.  – номінант на Нобелівську премію. Висувався за відкриття комбінаційного розсіювання світла.

У 1931 р. – отримав Державну премію СРСР ім. В. І. Леніна.

У 1934 р. після переведення Академії наук до Москви, Л. І. Мандельштам - науковий керівник двох лабораторій - оптичної та коливань - організованого в Москві Фізичного інституту ім. П. Н. Лебедєва АН СРСР. Дуже швидко він стає одним з провідних фізиків Москви.

В 1936 р. отримав премію ім. Д. І. Менделєєва.

У 1940 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1942 р. – Державна премія СРСР ім. І. В. Сталіна першого ступеня.

У 1944 р. – орден Леніна.

Помер великий учений 27 листопада 1944 р. від хвороби серця. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

У його честь названий один з кратерів на зворотному боці Місяця, постановою Уряду засновані стипендії його імені для студентів і аспірантів Московського університету і Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва.

Основні роботи Л. І. Мандельштама полягають в області оптики, радіофізики, теорії нелінійних коливань, квантової теорії, історії та методології фізики. У роботі «Об оптически однородных и мутных средах» (1907) він довів хибність теорій М. Планка та Дж. Релея, показавши, що розсіювання світла відбувається тільки в оптично неоднорідних середовищах і обумовлено, не рухом молекул, а тепловими флуктуаціями щільності, описаними Маріаном Смолуховським.

У 1911 р. Л. І. Мандельштам виконав важливе дослідження, присвячене теорії мікроскопічного зображення.

У період з 1914 по 1925 рр. Л. І. Мандельштам займався переважно питаннями технічної фізики і перенесенням в оптику уявлення про властивості модульованих коливань.

У 1918 р отримав формули, що дозволяють визначити величину очікуваної зміни довжини хвилі розсіюється світла.

У 1926 р передбачив (незалежно від Л. Бріллюена), що при розсіянні світла пружним середовищем повинно спостерігатися розщеплення лінії розсіяного світла (ефект Бріллюена - Мандельштама), ідея була сформульована в 1918-1921 рр.). Відкрив (спільно з Г. С. Ландсбергом) селективне (комбінаційне) розсіювання світла.

Розробив (спільно з М. А. Леонтовичем) теорію розсіювання світла в твердих тілах; сувору математичну теорію оптичних зображень. В 1928 р. спільно з Г. С. Ландсбергом, незалежно від індійських фізиків Ч. Рамана і К. С. Крішнана, відкрив фундаментальне явище – комбінаційне розсіювання світла в кристалах. Передбачив ефект і побудував теорію так званого релєєвського розсіювання. Створив (спільно з М. А. Леонтовичем) теорію проходження частинки через потенційний бар'єр і передбачив використання матриць розсіювання. В ході експериментів Л. І. Мандельштам вінайшов і описав абсолютно новий оптичний ефект - комбінаційне розсіювання кольору. Дав (спільно з І. Є. Таммом) загальне трактування співвідношення невизначеностей в термінах "енергія-час"). Л. І.  Мандельштам, спільно з Н. Д. Папалексі, виконав основоположні дослідження по нелінійним коливанням, чим поклав початок новому напрямку в теорії коливань – теорії нелінійних коливань, розробив метод параметричного збудження електричних коливань, запропонував радіоінтерференційний метод. Створює праці з розсіювання світла. Велику увагу приділяє педагогічній діяльності. Л. І. Мандельштам досліджував нелінійні коливання в радіотехніці, акустиці, автоматиці, аеродинаміці; сприяв відкриттю нових видів резонансів. Розробив нові способи радіотелеграфної і радіотелефонної модуляції, радіоінтерференційні методи дослідження поширення радіохвиль і вимірювання відстані. Створив нову область радіотехніки - радіогеодезію. У 1942 р., спільно з М. Д. Папалексі, запропонував використовувати радіолокаційні методи в астрономії На основі цієї ідеї М. Д. Папалексі виконав розрахунки по радіолокації Місяця (була здійснена в 1945 році в США). Створив школу фізиків (А. А . Андронов, А. А. Вітт, Г. С. Горелик, Г. С. Ландсберг, М. А. Леонтович, С. М. Ритов, І. Є. Тамм, С. Е. Хайкін, С. П. Шубін та ін.).

Наукові відкриття вченого охоплювали багато областей науки і техніки: оптику, радіофізику, квантову механіку, теорію нелінійних коливань. Одними з видатних його досягнень є результати досліджень електричних коливань. Л. І. Мандельштам довів, що вигідніше слабкий ніж сильний зв'язок між елементами коливальної ланцюга, хоча до нього існувала цілком протилежна думка. Його принцип «слабой связи» увійшов в загальноприйняте вживання. Дослідження Леоніда Ісааковича Мандельштама в області радіофізики і теорії коливань відкрили в подальшому великі можливості розвитку радіотехніки, радіо-геодезії, акустики і аеродинаміки. Їм була створена теорія мультивібраторов і відкрит новий тип резонансу (n-тип) – коливання в ланцюгах, власна частота резонансу яких рівно в n раз нижче частоти електричного сігнала.

Наукові заслуги Л. І. Мандельштама були високо оцінені науковою громадськістю: в 1928 році він був обраний членом-кореспондентом, а в 1929 – дійсним членом Академії наук. Л. І..Мандельштам був також видатним організатором, лектором і педагогом. В Одесі він залучив до роботи в Політехнічному інституті Н. Д. Папалексі, І. Є. Тамма, М. А. Аганина та інших, в важких умовах розрухи читав загальноосвітні лекції, а для невеликої групи студентів, які стали його першими російськими учнями (І . Е. Тамм, К. Б. Романюк, Е. Я. Щоголів), прочитав курс теорії коливань. Велике значення для розвитку цієї теорії мали лекції і семінари Мандельштама в МГУ. Вплив цих лекцій, як і інших, присвячених теорії електромагнітного поля, оптики, теорії відносності, квантової механіки, виходили далеко за межі фізичного факультету МДУ, збирали з усієї Москви численну аудиторію; тут поряд зі студентами можна було зустріти професорів, поряд з фізиками - інженерів і математиків. Лекції поширювалися в рукописному вигляді і мали істотний вплив як на викладання, так і на наукові дослідження в області теорії нелінійних коливань. Серед учнів Л. І. Мандельштама – Г. С. Горелік, С. М. Ритов, С. П. Стрєлков, С. Е. Хайкін, М. А. Леонтович та ін.

В 1944 р. в лекціях з оптики Л.І.Мандельштама був детально розглянутий ефект зворотного поширення хвиль і незвичайний закон заломлення при падінні хвилі з вільного простору в середовище, де групова і фазова швидкості хвиль взаємно протилежні. При цьому заломлений промінь відхиляється в протилежну сторону від нормалі до поверхні, ніж при падінні на "звичайне" середовище. Зазначені лекції вважаються початком чергового етапу в історії розвитку теорії метаматеріалів з від'ємним коефіцієнтом заломлення[1][2].

• • Полное собрание трудов : в 5 т. / Л. И. Мандельштам ; под ред.: С. М. Рытова, М. А. Леонтовича ; вступ. ст. Н. Д. Папалекси. ­­– М. : Изд-во АН СССР, 1947. – 1955.
  • Соотношение неопределённости энергия-время в нерелятивистской квантовой механике / Л. И. Мандельштам, И. Е. Тамм // Известия Академии Наук СССР. Серия физическая. — 1945. — Т. 9. — С. 122-128.
  • Еще раз о силах инерции в связи со статьей А. Н. Крылова / Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1946. – Т. 28, вып. 1. – С. 99–102.
  • Оптические работы Ньютона / Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1946. – Т. 28, вып. 1. – С. 103–129.
  • О рассеянии света в кристаллах / Г. С. Ландсберг, Л. И. Мандельштам // Успехи физ. наук. – 1967. – Т. 93, вып. 2. – С. 320–329 ; То же. – Успехи физ. наук. – 1978. – Т. 126, вып. 1. – С. 155–164.
  • Лекции по теории колебаний / Л. И. Мандельштам. – М. : Наука, 1972. — 466 с.
  • Лекции по оптике, теории относительности и квантовой механике / Л. И. Мандельштам. ­–  М. : Наука, 1972. — 440 с.

• Золоті імена Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, 1865—2015 : наук. довід. / наук. ред. І. М. Коваль ; упоряд.: М. О. Подрезова, В. В. Самодурова ; бібліогр. ред. А. П. Бахчиванжи. — Одеса: Астропринт, 2015. — С. 16-17.
• Горелик Г. Е. Леонид Мандельштам (1879-1944) / Г. Е. Горелик // Российская наука в лицах : сб. / под общ. ред. Ю.С. Осипова ; сост. В. А. Попов. – М. : Academia, 2009. – Вып. 5. – С. 206-223.
• Гинзбург В. Л. К истории открытия комбинационного рассеяния света / В. Л. Гинзбург, И. Л. Фабелинский // Вестник Российской Академии наук. – 2003. – Т. 73, № 3. – С. 215-227.
• Мандельштам Леонид Исаакович – лауреат премии им. В. И. Ленина, лауреат Государственной премии СССР, академик Академии наук СССР // История Одесского политехнического в очерках / авт.-сост. Ю. С. Денисов, В. И. Бондарь ; под ред. В. П. Малахова. – Одесса : Астропринт, 2003. – С. 51–56.
• Мандельштам Леонід Ісакович // Вчені вузів Одеси : бібліогр. довід. / упоряд. І. Е. Рікун ; Одеська держ. наук. б-ка ім. М. Горького. – Одеса, 2003. – Вип. 1 : Природничі науки, 1865-1945, ч. 4 : Фізики. – С. 47– 52.
• Горелик Г. Е. Физика университетская и академическая / Г. Е. Горелик // Вопр. истории естествознания и техники. – 1991. – № 2. – С. 31–46.
• Ливанова А. М. "Вторая степень понимания" : академик Л. И. Мандельштам / А. М. Ливанова, В. А. Ливанов. – М. : Знание, 1988. – 190 с. – (Творцы науки и техники).
• Рытов С. М. Идейное наследие Л. И. Мандельштама / С. М. Рытов // Вопр. истории естествознания и техники. – 1988. – № 3. – С. 41–54.
• Храмов Ю. А. Научные школы в физике / Ю. А. Храмов. – Киев : Наук. думка, 1987. — С. 265 ; С. 270.
• Мандельштам Леонід Ісакович // Українська радянська енциклопедія. – 2-е вид. – К., 1981. – Т. 6. – С. 344 ; портр.
• Академик Л. И. Мандельштам : сб. статей. – М. : Знание, 1980. – 64 с.
• Рытов С. М  Л. И. Мандельштам и учение о модуляции / С. М  Рытов // Академик Л. И. Мандельштам : к 100-летию со дня рождения. – М. : Наука, 1979. – С. 170. 
• Фейнберг Е. Л. Л. И. Мандельштам – взгляд на расстоянии (эпизоды) / Е. Л. Фейнберг // Академик Л. И. Мандельштам : к 100-летию со дня рождения. – М. : Наука, 1979. ­– С. 239-240.
• Академик Л. И. Мандельштам : сб. к 100-летию со дня рождения / АН СССР. Отд-ние общества физики и астрономии ; редкол.: С. М. Рытов (отв. ред.) и др.  – М. : Наука, 1976. – 312 с. ; 1 л. портр.
• Мандельштам Леонид Исаакович // Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – М., 1974. – Т. 15. – С. 319-320.
• Леонид Исаакович Мандельштам (1879 – 1944) // Выдающиеся физики мира : рек. указ. – М., 1958. – С. 383–389.
• Хайкин С. Э. Леонид Исаакович Мандельштам (1879 – 1944) / С. Э. Хайкин, Г. С.  Ландсберг // Люди рус. науки : очерки о выдающихся деятелях естествознания и техники. – М. ; Л. : Гостехиздат, 1948. – Т. 1. – С. 260–271.
• Папалекси Н. Д. Из научных воспоминаний о Леониде Исааковиче Мандельштаме / Н. Д. Папалекси // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1946. – Т. X, № 2. – С. 127–134.
• Андронов А. А. Л. И. Мандельштам и теория нелинейных колебаний / А. А.  Андронов // Известия АН СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, № 1–2. – С. 30–55.
• Горелик Г. С. Л. И. Мандельштам и учение о резонансе / Г. С. Горелик  // Известия АН СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. IX, № 1–2. – С. 61–76.
• Папалекси Н. Д. Краткий очерк жизни и научной деятельности Леонида Исааковича Мандельштама / Н. Д. Папалекси. // Успехи физических наук. – 1945. – Т. 27, № 2. – С. 143–158.
• Папалекси Н. Д. О деятельности академика Л. И. Мандельштама в области радиофизики и радиотехники / Н. Д. Папалекси // Электричество. – 1945. – № 1–2. – С. 44–45.
• Хронологический указатель опубликованных трудов  Л. И. Мандельштама // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, вып.  1–2. – С. 129–132.
• Щеголев Е. Я. Академик Л. И. Мандельштам – радиоинженер / Е. Я. Щеголев // Изв. Акад. наук СССР. Сер. Физ. – 1945. – Т. 9, № 1–2. – С. 88–96.

• Енціклопедія сучасної України
• Библиотека юного исследователя
• Энциклопедия кругосвет: универсальная научно-популярная онлайн-энциклопедия
• Леонид Исаакович Мандельштам: очерк жизни и творчества; автобиография; из выступлений на совместном заседании Академии наук СССР и Московского государственного университета, посвященном памяти Л. И. Мандельштама