Андрєєв Олександр Федорович (фізик)

Олександр Федорович Андрєєв (нар. 10 грудня 1939, Ленінград) — російський фізик-теоретик, академік РАН (1987); член-кореспондент АН СРСР з 1981, доктор фізико-математичних наук. Професор МФТІ з 1979. Почесний член Національної академії наук України[4].

Андрєєв Олександр Федорович
Народився 10 грудня 1939(1939-12-10)[1][2] (82 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик-теоретик, фізик, викладач університету
Alma mater МФТІ
Галузь Фізика низьких температур[3] і фізика твердого тіла[3]
Заклад Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН і Лейденський університет[2]
Посада віцепрезидент[1]
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ландау Лев Давидович
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Родичі Олександр Грищук
Нагороди

Золота медаль імені П. Л. Капиці (1999)

Премія імені І. Я. Померанчукаd

медаль Карусаd (1987)

Почесний доктор Лейденського университетуd (2005)

Меморіальна премія Саймона

Особ. сторінка kapitza.ras.ru/~andreev/

Біографія

Віце-президент Російської академії наук (1991—2013). Голова Наукової ради РАН з фізики низьких температур. Член Відділення фізичних наук РАН (академік-секретар Відділення з 2002 по 2008 рр.). Член Президії Російського Пагуошського комітету (2009—2014).

Директор Інституту фізичних проблем ім. П. Л. Капиці РАН (з 1990 по 2017).

Головний редактор «Журналу експериментальної і теоретичної фізики». Головний редактор журналу «Природа».

Закінчив радіофізичний факультет МФТІ (1961).[5] У 1959 успішно здав «теормінімум» Л. Д. Ландау. А. Ф. Андрєєв був останнім студентом, якого Ландау прийняв у свою групу.

Онук — Олександр Грищук, російський шахіст[6].

Напрями досліджень

Основні наукові праці присвячені фізиці низьких температур і фізиці твердого тіла, надпровідності, статистичній фізиці.

Побудував теорію проміжного стану надпровідників. Теоретично передбачив андріївське відбиття — ефект відбиття квазічастинки, що переносить заряд в нормальному металі від границі зі надпровідником (зареєстровано, як наукове відкриття).

Побудував теорію квантових кристалів (спільно з І. М. Ліфшицем), Передбачив явище квантової дифузії, а також квантову адсорбцію домішок на поверхні рідкого гелію та поверхневий другий звук.

Розв'язав загальну задачу про особливості термодинамічних величин в точці фазового переходу I роду. Передбачив явище надкристалізації квантових кристалів і існування хвиль плавлення і кристалізації, відкритих експериментально у твердому гелії.

Співавтор наукового відкриття «Явище квантової дифузії в кристалах» Диплом № 206, 17 листопада 1978 р. (з пріоритетом від 15.01.1969 р.), співавтори Б. Н. Есельсон, І. М. Лівшиць, В. Н. Григорьєв, В. А. Михєєв[7].

Визнання

Статті та книги

Примітки
  1. http://ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-7.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  2. Leidse Hoogleraren
  3. http://ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-7.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-11
  4. Андреєв Олександр Ведорович. Національна академія наук України.
  5. valuh, phystech_alumni (11 грудня 2014). Академики РАН - выпускники Физтеха. Физтехи - выпускники МФТИ. Процитовано 14 січня 2018.
  6. Нобелевская премия по шахматам — Спорт — МК
  7. НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ УЧЕНИХ УКРАЇНИ, ЗРОБЛЕНІ ЗА ПЕРІОД 1938—1990 рр.(державна реєстрація) Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 47
  8. Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 года № 701 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников Российской академии наук». // Официальный сайт Президента России. Процитовано 12 серпня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.