Анозогнозія
Анозогнозія (новолат. anosognosia; грец. ἀ- — — + νόσος — хвороба + γνῶσις — знання, пізнання) — відсутність критичної оцінки хворим свого ураження (паралічу, зниження зору, слуху, тощо.). Вперше це явище було описано Габрієлем Антоном і Жозефом Бабінським (синдром Антона-Бабінського)[1].
Анозогнозія Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-10 | R41.8 |
---|
Анозогнозія спостерігається переважно при ураженні правої тім'яної частки головного мозку[2].
Під анозогнозією у психіатрії розуміється такий стан хворого, коли той не усвідомлює наявність у нього психічного розладу (або дефекту), при цьому він може виступати проти проведення відповідного лікування. Анозогнозія в одних випадках може вказувати на тяжкий психічний розлад з порушенням критики (слабоумство, маніакальний синдром, маревний або корсаковський психоз)[3], в інших — на склад особистості хворого (наприклад, при алкоголізмі[4]) або на те, що він застосовує механізми психологічного захисту, наприклад, під впливом почуття провини.
Примітки
- G. Anton. Über die Selbstwahrnehmung der Herderkrankungen des Gehirns durch den Kranken bei Rindenblindheit und Rindentaubheit. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten, Berlin, 1899, 32: 86-127. (нім.); J. Babinski. Contribution a l’étude des troubles mentaux dans l'hémiplégie organique (anosognosie). Revue Neurologique, 1914, 27: 845—848. Anosognosie. Revue Neurologique, 1918, 31: 365—367. Un nouveau cas d'anosognosie. Revue Neurologique, 1924, 40: 638—640. (фр.)
- Тиганов А. С., Снежневский А. В., и др. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — ISBN 5-225-02676-1.
- Тиганов А. С., Снежневский А. В., и др. {{{Заголовок}}}. — Т. 2. — ISBN 5-225-04394-1.
- В.