Анрі Фантен-Латур

Анрі́ Фанте́н-Лату́р (фр. Henri Fantin-Latour; 17 січня 1836, Гренобль — 25 серпня 1904, Буре, Нормандія) — французький художник і графік (літограф, пастеліст) другої половини 19 ст.

Анрі Фантен-Латур
фр. Henri Fantin-Latour
фотопортрет в пізні роки
При народженні Анрі Іньяс Жан Теодор Фантен-Латур
Народження 17 січня 1836(1836-01-17)
Гренобль[1][2][3]
Смерть 25 серпня 1904(1904-08-25) (68 років)
  Бюре[2][3]
(хвороба Лайма)
Поховання
цвинтар Монпарнас : 
Національність француз
Країна  Франція
Жанр історичний живопис, портрети, натюрморти
Навчання Париж
Діяльність художник, ботанічний ілюстратор, літограф, графік, художник-гравер
Напрямок академізм,реалізм
Роки творчості 1854—1882
Вчитель Луї-Александр Перонd, Теодор Фантен-Латур і Орас Лекок де Буабодранd
Член Художня майстерня у Батіньйолі, Париж і Société du Jing-lard
Твори Читання
Батько Теодор Фантен-Латур
У шлюбі з Victoria Dubourgd[4]
 Анрі Фантен-Латур у Вікісховищі

Життєпис

Мати художника — росіянка Єлена Найдьонова (1814—1867), що пошлюбилась із французьким художником. Батько — Теодор Фантен-Латур, художник. В родині були дві молодші сестри Анрі — Марі-Луїза-Елен та Наталі.

Художня освіта

Перші художні навички сину прищепив батько. Горацій Лекок де Боабодран був його наступним керівником. 1854 року Анрі влаштувався у Школу красних мистецтв у Парижі. 1859 року він познайомився із художником Густавом Курбе, а потім два роки стажувався в його майстерні. На художню манеру молодого митця мав вплив реалізм, котрого він дотримувався більшу частину життя.

Це дивацьким чином збігалося з пам'яттю про академічне навчання і митець раз від разу повертався до створена алегорій або академічних сюжетів («Даная», «Венера і Амур», «Алегорія Безсмертя», «Спокуси св. Антонія»). Саме ці твори приваблюватимуть французьких прихильників течії символізм.

Анрі Фантен-Латур був сучасником французьких імпресіоністів. Але не розділяв їх теоретичних настанов, хоча у власних ескізах використовував їх техніку. Лише з декількома імпресіоністами його поріднювала зацікавленість у створенні натюрмортів (серед імпресіоністів натюрморти створювали Клод Моне, Каміль Піссарро, П'єр-Огюст Ренуар).

Гурток аквафортистів

З серпня 1862 року знайомі і приятелі Анрі Фантен-Латура (Едуар Мане, Альфонс Легро, Фелікс Бракмон, Джеймс Вістлер, Йоган Бартольд Йонкінд) заснували в Парижі «Гурток аквафортистів»[5]. Мета гуртка — відродити призабуту техніку в художньому житті Парижа і популяризація як власних творів через друк офортів та популяризація самої техніки[6].

До створення офортів звернувся і Анрі Фантен-Латур, що також практикував створення пастелей та літографій. Хоча вони не головували в його творчості.

Смерть

1876 року він узяв шлюб із жінкою-художницею Вікторією Дюбурж. Дружина з батьками мали невелику садибу у Нормандії. Художник проводив чимало часу в садибі родини. Там він і помер 1904 року.

Вибрані твори
" Урок малюнка ", 1879 р., Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)

Групові портрети

Квіткові натюрморти
Анрі Фантен-Латур. «Білі маки», 1891, Художня галерея Південної Австралії, Аделвїда
  • Анрі Фантен-Латур. «Квіти і філіжанка»
  • Анрі Фантен-Латур. «Троянди і лілеї»
  • Анрі Фантен-Латур. «Хрізантеми», 1875 р.
  • Анрі Фантен-Латур. «Рододендрон», 1874 р.

Обрані портрети
Анрі Фантен-Латур. «Портрет подружжя Едвардс», 1875 р. Тейт Бритн, Лондон.

Див. також

Примітки
  1. Фантен-Латур Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  3. https://rkd.nl/explore/artists/27304
  4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  5. Чегодаев А. Д. «Єдуард Мане». М. 1985, с. 50
  6. http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b84700126.r=societe+des+aquafortistes.langDE

Джерела
  • Гос. Эрмитаж, каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976
  • Lucie-Smith, Edward, Henri Fantin-Latour, New York, Rizzoli, 1977.
  • Poulet, Anne L., & Murphy, A. R., Corot to Braque: French Paintings from the Museum of Fine Arts, Boston, Boston: The Museum, 1979. ISBN 0-87846-134-5
  • Rosenblum, Robert, Paintings in the Musée d'Orsay, New York: Stewart, Tabori & Chang, 1989. ISBN 1-55670-099-7

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.