Антоній Корсак

Біографія

«Російський» етап

Він приєднався до Товариства Ісуса 14 серпня 1781 р. Після курсу риторики в Орші викладав граматику і синтаксис у Вітебську (1784–1786). З 1786 по 1788 рр. вивчав філософію в Полоцькому єзуїтському колегіумі. Наступні п'ять років працював учителем у єзуїтських школах у Полоцьку, Дінабурзі, Могильові та Мстиславлі.

У 1793 р. повернувся до Полоцького єзуїтського колегіуму, де відвідував повний курс теології. Через два роки в будинку третьої пробації в Дінабурзі склав останні обітниці 15 серпня 1798 р. Знову працював у Мстиславлі (регент школи-інтернату, префект шкіл та професор французької мови 1798–1799), Могильові (регент школи-інтернату, 1799 -1800) і Орші (професор риторики і завідувач учительською семінарією, 1800 -1805; префект бібліотеки, 1804 -1805).

З 1805 по 1813 рік — секретар провінціялу Білоруської провінції Товариства Ісуса Казимира Островського. 3 травня 1813 року призначений ректором Могильовського колегіуму (до 1819 р.). Останній рік діяльності єзуїтів Білорусі в Орші[1].

«Австрійський» етап

Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820 р.) А. Корсак пов'язав свою долю з Галичиною, яка в той час входила до складу Австрійської імперії. Перший рік він не перебував у провінції, оскільки був у Римі, де брав участь у XX Загальній конгрегації Товариства Ісуса, на якій був обраний новий генерал ордену Луїджі Фортіс. Після повернення до провінції обіймав високі посади: консультант Галицької провінції (1822 -1825), віце — ректор Тернопільського колегіуму (1822 -1824) і префект колегіуму в Старій Весі (1824 -1826). Впродовж навчального року 1826/1827, як віце — ректор (фактично перша особа установи), організував роботу нового єзуїтського колегіуму в Тинці. У 1828–1831 рр. — вищий у Тухові[2].

Коли навесні 1831 року епідемія холери охопила Галичину, отці єзуїти провінції продовжували своє апостольське служіння і, як могли, допомагали жертвам та їхнім родинам: відкрили лікарню, надавали душпастирську допомогу хворим, а померлих ховали. Антон Корсаков став одним з двох членів ордену (другий — ще один білоруський єзуїт, випускник Полоцької єзуїтської академії Боніфацій Киселевич), якому це коштувало життя[3]. Помер 11 серпня 1831 року незадовго до закінчення епідемії[4].

Роботи

Антоній Корсак вважається (з різною мірою ймовірності) автором кількох видань латино-польських словників, виданих Полоцькою єзуїтською друкарнею:

  • Dictionarium Latino-Polonicum ad usum scholasticae Juventutis. Polociae: тип. SJ, 1790. [? ] с.
  • Dictionarium Latino-Polonicum. Polociae : typis Colleg. Soc. Jesu, 1796. [? ] с.
  • Dictionarium latino-polonicum in usum scholasticae juventutis. Polociae: typ. SJ, 1813. [? ] с.
  • Dictionarium latino-polonicum. Ad usum studiosa Juventutis. Polociae : Typis Academicis, 1817. 502, [2] с.[5]

Примітки
  1. Catalogs SJ 1774—1829. Russiae.
  2. Catalogs SJ 1774—1829. Galicianae.
  3. Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — pp. 312—313.
  4. Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — p. 459.
  5. Баўтовіч, М. Кнігадрук у Полацку ад 1774 г. да 1829 г. / М. Баўтовіч // Кнігадрук у Полацку (1774—1829): Бібліяграфічнае выданне / укладальнік М. Баўтовiч. — Полацк: Выдавецкая ініцыятыва «Полацкая ляда», 2018. — С. 32, 50, 137, 158.

Джерела
  • Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / оprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 s.
  • Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. — Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. — 288 s.
  • Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — 492 p.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.