Антоніо Берні

Антоніо Бе́рні (ісп. Delesio Antonio Berni; 14 травня 1905, Росаріо — 13 жовтня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський живописець, професор Національної академії мистецтв Аргентини; президент Товариства аргентинських художників.

Антоніо Берні
ісп. Delesio Antonio Berni

Народження 14 травня 1905(1905-05-14)[1][2] або 13 травня 1905(1905-05-13)[3]
Росаріо, Санта-Фе, Аргентина[1][2]
Смерть 13 жовтня 1981(1981-10-13)[4][5][…] (76 років)
  Буенос-Айрес, Аргентина[1][2]
Поховання цвинтар Ла-Чакарітаd
Країна  Аргентина[6]
Жанр портретний живописd[1] і фігуративізм[7]
Діяльність художник, художник-гравер, скульптор, художник-монументаліст
Напрямок живопис
Член Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd
 Антоніо Берні у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 травня 1905 року в місті Росаріо (провінція Санта-Фе, Аргентина). У дев'ятирічному віці став учнем однієї аргентинської вітражної майстерні. Пізніше навчався живопису в спеціалізованому центрі, де був відзначений вчителями як «вундеркінд». У п'ятнадцятирічному віці його 17 робіт були виставлені в Салоні «Марі». До 1923 року його імпресіоністичні пейзажі були високо оцінені критиками газет «La Nación» і «La Prensa». Жокейський клуб «The Jockey Club of Rosario» нагородив митця стипендією на навчання в Європі і у 1926—1931 роках він навчався в Іспанії, Французькій республіці та Королівстві Італія.

Після повернення до Аргентини працював фотокореспондентом у міських нетрях Росаріо. Був настільки вражений побаченим, що докорінно змінив як свої життєві погляди, так і художній стиль — став членом комуністичної партії Апгентини і почав творити в манері соцреалізму.

Помер в Буенос-Айресі 13 жовтня 1981 року. Похований на цвинтарі Ла-Чакаріта.

Творчість

Один з основоположників «нового реалізму» (соціальний реалізм, 1930-ті роки) в Аргентині. Виконав ряд розписів в Буенос-Айресі і Нью-Йорку (спільно з Д. Сікейросом, X. Кастаньїно та іншими) на теми життя і історії аргентинського народу, зокрема в Галеріас Пасіфікос «Боротьба людини з силами зла» (1946) та в Народному театрі в Буенос-Айресі. 1939 року оформив павільйон Аргентини на всесвітній виставці в Нью-Йорку.

В середині ХХ століття зазнав впливу модернізму. Твори:

  • «Північ над світом» (1930-ті; художник створив образ народної мужності і скорботи, навіяний громадянською війною в Іспанії 1936—1939 років);
  • «Новий чиказький спортивний клуб» (1937);
  • «Лісоруби»;
  • «Переїзд косарів»;
  • «Різанина», «Мертві працівник», «Демонстрація», «Христос в гаражі» (1981) та інші.

Виконував дитячі портрети, графічні роботи.

Відзнаки
  • 1-ша Міжнародна премія гравюри і рисунка на бієнале у Венеції (1962);
  • премії на міжнародних виставках в Любляні (1965), Кракові (1966), Берліні (1967).

Примітки
  1. https://www.britannica.com/biography/Antonio-Berni
  2. https://data.bnf.fr/ark:/12148/cb14964364j
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Antonio Berni
  6. Museum of Modern Art online collection
  7. https://www.mfah.org/exhibitions/antonio-berni-juanito-and-ramona/

Література
  • «Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия». Советская энциклопедия. Москва. 1962. Том 1. сторінка 97.(рос.);
  • Берни Антонио // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).;
  • «Латинская Америка: Энциклопедический справочник» (в 2-х томах). Советская энциклопедия. Москва. 1980. Том 1. сторінка 320. (рос.);
  • «Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство» (в 2-х томах). Советская энциклопедия. Москва. 1986. Том 1. сторінка 81. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.