Антрибіди

Ці комахи — дрібного та середнього розміру (0,5–38 мм у довжину).

Основні ознаки:

• вусики 11-12-членикові, не колінчасті, з рихлою 3-4-члениковою булавою;
• головотрубка коротка, пласка, із добре розвиненими мандибулами;
• верхня губа добре помітна, вона добре відокремлена від наличника;
• передньоспинка, більш або менш циліндрична,
• * надкрила із вкороченою
• усі лапки здаються 4-члениковими, другий членик розширений і кутоподібно вирізаний, 4-й членик знаходиться між лопатями 3-го і дуже маленький, помітний лише при сильному збільшенні, кігтики із зубцем при основі;

Фотографії див. на[6].

Личинки серпоподібні, часто — із сплощеним черевцем, рідкими коротенькими волосками і зачатковими 1-2-члениковими ногами.

Дорослі жуки добре літають і у разі найменшої небезпеки миттю впадають у танатоз. Під час розмноження для них характерний гілл-топпінг. Імаго харчуються спорами та плодовими тілами грибів на стовбурах та гілках дерев, квітковим пилком, деякі — сухим насінням; є й хижаки, що їдять кермесів та псевдощитівок. Для відкладання яєць самиця звичайно вигризає заглиблення у рослинних тканинах. Личинки проходять розвиток у гнилій деревині, попід корою сухостійних та вітровальних дерев, у стеблах трав[5][7].

Ця група найповніше представлена у тропіках. У Неарктиці  зареєстровано 88 видів антрибід з 30 родів[2]. У фауні України — 28 видів з 17 родів антрибід[1].

Родина поділяється на чотири підродини: Anthribinae, Choraginae, Apolectinae, Urodontinae[8].

Подібно до інших видів, антрибіди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи тканини рослин, грибів та комах, а також самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають шкоди рослинним запасам та матеріалам, що зберігаються[5].