Гілл-топпінг

Гілл-то́ппінг — форма статевої поведінки тварин, при якій вони займають підвищені місця у біотопі, аби пришвидшити зустріч із статевим партнером.

Гілл-топпінг відомий у багатьох групах комах — у метеликів[1][2], бабок, джмелів[3], ос[4], бджіл, крилатих мурашок[5], жуків[6] і мух[7].

Навiть невеликі зміни оточуючого середовища, спричинені людиною (трансформація рельєфу тощо), можуть позбавити тварин традиційних місць гілл-топінгу. Це може стати фактором зниження чисельності, зокрема метеликів[8][9]. Це особливо небезпечно, тому що одна й та сама височина забезпечує успішне розмноження комах різних видів. Наприклад, у гірському районі Usery (Аризона, США зареєстрований гілл-топпінг 40 видів комах[5].

Етимологія

Термін є транслітерацією відповідного англійського позначення явища: (від англ. hill — «підвищення, височина, пагорб» + topping — «той, що очолює, переважає». Німецький відповідник Gipfelbalz утворений аналогічним чином: нім. Gipfel  — «верхівка, найвища точка, зустріч на найвищому рівні» + Balz — токування (у птахів).

Гілл-топпінг у метеликів

Подібна поведінка характерна для метеликів з родин косатцевих, синявців, німфалід та інших. Самці в період парування зосереджуються на верхівці пагорбів і гір, раз-у-раз злітають і знову сідають на рослини або каміння. Інколи така поведінка триває декілька днів поспіль. Аби зайняти найвищу ділянку, вони агресивно виганяють з неї самців-конкурентів. Навіть невеличка різниця у висоті може стимулювати гілл-топпінг[10]. Роль вершини можуть відігравати високе стебло, квітуче дерево[11].

Готові до парування (як правило, першого[5]) злітають на вершину і обирають партнера, що займає найвищу ділянку верхівки У цьому є ймовірно, є важливий біологічний сенс — такі самці найсильніші, найспритніші і ці якості можуть передатися нащадкам. Крім того, така поведінка забезпечує парування самок переважно з самцями, які ще не парувалися, оскільки після парування самці припиняють гілл-топінг або слабішають і їх відтісняють конкуренти[12].

Гілл-топпінг самців робить їх помітними для ворогів. Серед метеликів роду Acraea (родина Німфаліди) поширений паразит — муха Вольбахія. Їй набагато легше уразити самців і через це їх чисельність набагато нижча, ніж у самок[13]. У Бразилії спостерігали масове поїдання птахами ґедзів під час гілл-топпінгу останніх[14].

Гілл-топпінг у інших комах

Серед жуків гілл-топпінг відомий серед жуків-стрибунів, а також з родин Вусачів і антрибід (Anthribidae). Зокрема, у одного з останніх — виду Exechesops leucopis гілл-топпінг характерний для самок, які час від часу біжать на верхівки сухих гілок і там сюрчать і роблять характерні колові і напівколові повороти тіла[15].

Примітки
  1. Alcock, J. 1987. Leks and hilltopping in insects. J. Nat. Hist.21:319-328.
  2. Of Butterflies and Hilltops — http://malcolmtattersall.com.au/wp/2017/04/butterflies-hilltopping/
  3. Evidence for hilltopping in bumblebees?//Goulson, L.D., Sangster E.L., Young J.C. Ecological Entomology,36 (5) : 560 11|last1=}}
  4. Alcock, J. 1985. Hilltopping behaviour in the wasp Pseudomasaris maculifrons (Fox) (Hymenoptera: Masaridae). J. Kansas. Entomol. Soc. 58:162-166.
  5. Alcock, J. and Dodson, G. The diverse Mating Systems in Hilltopping Insects // American Entomologist, 2008, 54 (2): 80-87 — https://watermark.silverchair.com/ae54-0080.pdf?token=AQECAHi208BE49Ooan9kkhW_Ercy7Dm3ZL_9Cf3qfKAc485ysgAAAaAwggGcBgkqhkiG9w0BBwagggGNMIIBiQIBADCCAYIGCSqGSIb3DQEHATAeBglghkgBZQMEAS4wEQQMtEviQapyFDV4nubbAgEQgIIBUzT6CZ25nTdh_ccEFMKv_Ps6BZVDVYScmONQzx3NSQPmvqk_BYXmA7lShu3uHOdexVrNxKW027wzTIrmbFTL8Qt_LmKk426e_WGBlt-bPRcYEadBgpkObC7p70bpUGv229LhXqbaPjEaF_39C7l5NPKoRNafRe32ltze-VhYJ1kpo70YvNoZCz1nvpa0P_As3kuJw5JducxMNJi-YPIqC4lUqWnGt4ZngQZ65MhkcHJwxyhF7EO739joxIdY4gx8qilX3HDcMEHyAl9suK0esEn7Vx4ilVsFc31pCHkcGjsnzcx5Dx9ie2a6ub11PR0_YOsTcNUHGVmh5OTY54bAOTB1iPMGj02yDh9QHkvJFO1qaKgzLzDWgF0d2L3qwGuICfvR3oZM8mlD-VV28pwmHZr3qfXC5BLuEhY5dVmOlyZpCQt23nG11if9XDIkt8lF91XhqQ%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  6. Schaedla, W. H. 2005. Hilltopping on termitaries by the Indochinese tiger beetle, Heptodonta analis (Cincindelidae). Insect Science 12(2):151
  7. Alcock, J. 1989. The mating system of Mydas ventralis (Diptera: Mydidae). Psyche 96:167-176
  8. New, T. R. 1993. Conservation Biology of Lycaenidae (butterflies). The World Conservation Union (IUCN)
  9. Loss and/or degradation of sites used for hill-topping by butterflies — key threatening process listing NSW Scientific Committee — final determination — http://www.environment.nsw.gov.au/determinations/HillToppingKTPListing.htm
  10. Baughman, John F., Dennis D. Murphy 1988. What Constitutes a Hill to a Hilltopping Butterfly? American Midland Naturalist. 120(2):441-443 doi:10.2307/2426017
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  12. Shields, O. (1967) Hilltopping. J. Res. Lep. 6:69-178
  13. Jiggins, Francis M. 2002. Widespread ‘hilltopping’ in Acraea butterflies and the origin of sex-role-reversed swarming in Acraea encedon and A. encedana Afr. J. Ecol. 40: 228—231
  14. Gustavo A. Braga da Rosa. Predation of Hilltopping Horse-Flies (Tabanidae) by Birds in Brazil //Ornitologia Neotropical, 2006, 17 (4): 619—622
  15. Yunakov, N.N. & Terekhova, V.V. Exechesops leucopis Jordan, 1928 (Coleoptera: Anthribidae)an exotic oriental fungus weevil in Europe//Russian Entomol. J. 2012, 21(4): 419—422
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.