Антропов Олексій Петрович
Олексі́й Петро́вич Антро́пов (рос. Алексей Петрович Антропов; 14 (25) березня 1716, Санкт-Петербург, Московія — 12 (23) червня 1795, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський митець-портретист, автор монументального розпису, академік Імператорської Академії мистецтв.
Антропов Олексій Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
14 (25) березня 1716 Санкт-Петербург, Московське царство[1] | |||
Смерть | 12 (23) червня 1795 (79 років) | |||
Санкт-Петербург, Російська імперія[1] | ||||
Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) | |||
Країна | Російська імперія | |||
Жанр | портрет, побутова картина, релігійний образ | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Іван Якович Вишняков, Луї Каравак і Матвєєв Андрій Матвійович | |||
Твори | Portrait of Peter IIId | |||
| ||||
Антропов Олексій Петрович у Вікісховищі |
Життєпис
З 1739 його вчителями стали француз Луї Каравак, а згодом А. Матвєєв, М. Захаров та І. Вишняков. В складі команди Вишнякова він виконав чимало монументально-декоративного розпису у стилістиці західного бароко: у Зимовому палаці (1744—1745) та Літньому (1748), Царскосільскому (1749) й інших палацах, а у 1750 працював в Оперному домі, де писав декорації під керівництвом італійських майстрів Джузеппе Валеріані та Антоніо Перезинотті.
Пензлю майстра належать ікони «Тайна Вечеря» (оцінюється у суму майже 2 млн доларів), «Благовіщення», «Успіння Богородиці» та «Апостол Андрій Первозванний» що були виконані у Києві в 1752 в збудованій згідно з проєктом Бартоломео Растреллі архітектором Іваном Мічуріним Андріївській церкві.
Писав також і державні парадні портрети за старими зразками, відшліфовуючи живописне мистецтво. Серед них декілька схожих між собою портретів імператриці Єлизавети Петрівни (1753—1755). Високою оцінкою праці Антропова стало запрошення у кінці 1755 у Москву для розпису за ескізами П. Градиці та С. Горяїнова плафонів у Головинському палаці, де часто гостювала сама імператриця.
Твори
До найкращих творів належать «Портрет А. М. Ізмайлової» (1754, Третьяковська галерея), «Портрет М. А. Румянцевої» (1764, Російський музей). Вони приваблюють реалістичною правдивістю і досконалістю характеристики. У парадному портреті Петра III (1762, Російський музей) виразно й правдиво передав зовнішність імператора — невеличну, маловиразну. Перебуваючи в Києві, зазнав впливу українського мистецтва. «Портрет отамана Ф. І. Краснощокова» (1761, Російський музей) має багато спільних рис з українським портретом 18 століття, з так званою «парсуною».
Твори Антропова є важливою ланкою в розвитку російського портрета.
Портрети пензля Антропова
- «Самопортрет з сином перед портретом дружини»
- «Невідома пані в червоному»
- «Тверський архієпископ Платон Левшин»
- «Петро Андрійович Количев»
- «Мавра Шувалова»
- Ізмайлова
- Анна Карловна Воронцова, удова канцлера
- Отаман Ф. Краснощоков
- Анна Іванівна Количева
Портрети царських особ
- Петро І
- Єлизавета Петрівна
- Петро III, 1762
- Катерина ІІ, 1766 (ГРМ)
- Портрет великої княгині Катерини Олексіївни, 1750-і
- «Катерина ІІ в профіль»
Див. також
Примітки
- Антропов Алексей Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Савинов А. Н., Алексей Петрович Антропов, в кн.: Русское искусство. Очерки о жизни и творчестве художников XVIII века, М., 1952.
- Сахарова И. «А. П. Антропов», М., 1974.