Франческо Арайя

Франческо Арайя (італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja; 25 червня 1709, Неаполь — 1770, Болонья) — італійський оперний композитор доби пізнього бароко, придворний композитор і капельмейстер двох російських імператриць (Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни).

Франческо Арайя
Основна інформація
Дата народження 25 червня 1709(1709-06-25)[1][2][3], 1710[4] або 1700[5][6][…]
Місце народження Неаполь, Неаполітанське королівство[4][5][7]
Дата смерті 1770[1][2][8] або 1767[4][5][9]
Місце смерті Болонья, Папська держава[4][5][9]
Професії композитор, капельмейстер
Жанр духовна, оперна музика
Співпраця Джузеппе Валеріані
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео (повне ім'я — Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694—1744). Музику почав писати у віці 19—20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у Флоренції.

Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році його разом з театральним колективом виписали до Санкт-Петербурга до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.

Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, Франческо Арайя та Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, попри падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музику до опери «Цефал и Прокрис» (текст лібрето — О. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку в тому ж 1755 році в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу (за 10 років текст опери був надрукований в Росії). Частина опер композитора йшла в палацових передмістях Петербурга й у театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії та кантати.

Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Імператорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював у столиці Російської імперії до власної смерті.

По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув до Італії. 1762 року його наново викликали до Петербурга на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.

Композитор доживав віку в місті Болонья, де й помер.

  • Оранієнбаум. Картинний дім, де давали опери.
  • Михайло Махаєв, гравюра «Зимовий палац і Палацова площа»
  • М. Махаєв. гравюра «Річка Фонтанка і Грот у Літньому саду (праворуч )»
  • Літній палац імператриці Єлизавети Петрівни

Вибрані твори
Муза комедії Талія.
  • «Береніка»
  • «Клеомен»
  • «Семіраміда»
  • «Міць кохання та ненависті»
  • «Імператор Люций Вер»
  • «Притворна Ніно»
  • «Селевк»
  • «Артаксеркс»
  • «Сципіон»
  • «Цар Мітрідат»
  • «Беллерофонт»
  • «Цефал та Прокрида»
  • «Олександр Македонський у Індії»
  • «Іфігенія в Тавриді»
  • «Тімотей»

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. International Music Score Library Project — 2006.
  4. С. Тр. Араия, Франческо // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 259–261.
  5. Ю. Арайя // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 47–48.
  6. Арайя, Франческо // Анрио — Атоксил — 1926. — Т. 3. — С. 230.
  7. Moore J. W. Araja, Francisco // Complete Encyclopaedia of Music — Boston: 1880.
  8. OPAC SBN
  9. Арайя, Франческо // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 5–6.

Джерела
  • Цефал и Прокрис. СПб., — Tsefal i Pokris, St. Petersburg, 1755
  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона — Brokgaus & Efron: Encyclopaedic Dictionary, (1890—1907)
  • Штелин Я." Музыка и балет в России XVIII века". Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935
  • Сумароков А. П. «Избранные произведения». Л., 1957
  • Старикова Л. М. «Новые документы о деятельности итальянской труппы в России в 30-е годы XVIII века <…>» // ПКНО. 1988. М., 1989

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.