Антропологічні типи європеоїдної раси

Антропологічні типи європеоїдної раси є продуктом класифікації великої європеоїдної раси на більш дрібні категорії. Залежно від принципів класифікації та наявності відповідних даних, різними дослідниками були запропоновані різні варіанти.

Класифікація С. Мортона

У середині XIX ст. американський учений С. Мортон розділив європеоїдний (Caucasian) расовий тип на сім'ї[1]:

  • кавказьку;
  • німецьку;
  • кельтську;
  • арабську;
  • лівійську;
  • нілотську;
  • індостанську.

Класифікація В. Флауера

Англійський анатом Вільям Флауер у 1885 р. включав в білу расу людства наступні групи[2]:

Класифікація Ж. Ляпужа

Французький соціолог і ідеолог расизму Жорж Лапуж в кінці XIX ст. ділив європейців на три головні раси[3]:

  • арійська європейська (homo europaeus) — довгоголова, світло-русява і високоросла раса;
  • альпійська (homo alpinus) — короткоголова, темна за кольором волосся і очей і малоросла раса;
  • середземноморська (homo mediterraneus) — довгоголова, чорнява раса.

Класифікація Ю. Кольмана

Схему розподілу за однією ознакою з подальшим одноманітним підрозділом кожного варіанту першої ознаки на варіанти за другою ознакою запропонував на початку XX ст. німецький гістолог, анатом і антрополог Юліус Кольман. Він розділив європейські раси по росту, формі обличчя, а потім за формою черепа[4].

Класифікація Т. Гекслі

Англійський зоолог і анатом Т. Гекслі розділив європейську групу на дві: світло- і темнопігментовані (ксантохроїв і меланохроїв)[5]:

  • ксантохроїди
    • ксантохроїди Північної Європи
  • меланохроїди
    • меланохроїди Південної Європи
    • меланохроїди Азії[6]

Класифікація К. Штраца

Голландський мандрівник і антрополог Карл Штрац на початку XX ст. поклав в основу класифікації рас ступінь морфологічної диференційованості відмінних ознак. Стародавні типи Штрац назвав «протоморфними», сучасні — «архіморфними», перехідні — «метаморфними»[5]. Представників європеоїдної раси Штрац ділив на три типи («племені»):

  • північне плем'я (світловолосі і блакитноокі люди, центр в Скандинавії);
  • римське плем'я (південь Європи);
  • африканське плем'я (північна Африка, семіти)[7].

Класифікація І. Денікера

Система класифікації І. Денікера - це перша серйозна система, заснована тільки на біологічних ознаках. Виділені автором групи практично в незмінному вигляді, хоча і з іншими назвами, перейшли в більш пізні расові схеми. І. Денікер вперше використав ідею двох рівнів диференціації - виділення спочатку основних, а потім другорядних рас[8].

Денікер виділяв шість расових стовбурів, з яких два належать до європеоїдної раси:

  • група C (хвилясте, темне або чорне волосся та темні очі):
    • індоафганська раса;
    • арабська або семітська раса;
    • берберська раса;
    • приморсько-європейська раса;
    • іберо-острівна раса;
    • західноєвропейська раса;
    • адріатична (динарська) раса;
  • група D (хвилясте або пряме волосся, блондини зі світлими очима):

Серед європейських рас, крім вище зазначених, Денікер виділяв такі підраси:

  • субадріатичну расу;
  • північно-західну підрасу - підрозділ атланто-середземноморців для виділення особливо темноволосих західних ірландців;
  • субнордичну, відмінну від нордичної мезоцефалами, квадратним обличчям і кирпатим носом; вона була виділена, щоб охопити народи, що живуть на сході Балтики і в північній Німеччині;
  • вістульску расу - гілка східноєвропейської або східної (орієнтальної) раси. Орієнтальна раса описується як низькоросла (163-164 см); помірно брахіцефальній (головний покажчик дорівнює 82-83) і що володіє світло-золотистим або солом'яно-жовтим волоссям, квадратним обличчям, часто кирпатим носом і блакитними або сірими очима. Ця раса пов'язана в основному з східними слов'янами і фінами, а вістульска раса - це підтип тієї ж раси з більш низьким зростом і мезоцефалією[10].

Класифікація У. Ріплі

Американський географ У. Ріплі вважав («Раси Європи», 1900), що І. Денікер занадто ускладнив картину, і що існують лише три європеоїдні підраси - тевтонська (нордична), альпійська і середземноморська. Нордична і середземноморська раси - це давні європейські гілки найдавнішого європеоїдного типу, а альпійці - це іммігранти з Азії, що принесли з собою землеробство і неолітичне господарство[10].

Класифікація Ж. Монтадона

Французький антрополог Жорж Монтадон у своїй книзі La race, les races (1933) поділяв велику європеоїдну расу на наступні малі раси і субраси:

  • Світла раса (фр. Race blonde)
  • Бура (середземноморська) раса
    • Іберо-півострівна субраса
    • Літторальна (атланто-середземноморська) субраса
    • Берберска субраса
    • Арабська субраса
    • Індо-афганська субраса
  • Лапоноїдна раса
  • Айнська раса

Класифікація Айкштедта

Німецький антрополог Егон фон Айкштедт (1934) ввів для позначення рас одноманітну номенклатуру, складену з назви характерної для раси етнічної групи та закінчення «-іди». Це умовне закінчення без зміни застосовується для позначення як великих рас, так і менших за обсягом підрозділів. У коло рас Айкштедта включаються:

  • депігментовані північні раси — нордіди і східноєвропіди;
  • центральні — альпініди, дінаріди, арменіди, тураніди;
  • південноєвразійські — медітерраніди, орієнталіди, індіди[11].

Класифікація Я. Чекановського

Польський антрополог Ян Чекановський створив свою схему поділу європеоїдів, згідно з якою існує чотири базових раси і шість підрас або змішаних типів, які походять від схрещування основних[10]:

Класифікація Б. Лундмана

Шведський антрополог Бертіл Лундман ділив європеоїдів на такі типи[12]:

  • Каспідська південно-східна расова група
    • Групи з переважно арктичною статурою
      • Групи з трохи примітивним обличчям
        • Групи з часто дещо скошеними орбітами
          • волгіди
          • східні балтіди
        • Групи з прямими очима і великою верхньою райдужною оболонкою
          • допонтідна раса (вимерла)
      • Групи з майже інфантильним обличчям
        • скандо-лапіди
        • східно-альпійська раса
    • Прогресивні типи - всі вкрай доліхокефальні
      • східно-середземноморська раса
        • понтіди
        • іраніди
        • північні індіди
        • гандіди
        • несіди
        • сахариди чи південні середземноморці
        • єгиптиди
      • східні нордіди
    • тауриди
  • Атлантична північно-західна расова група
    • Доліхокефальні групи
      • палеоатлантіди
      • нордіди
        • фаліди
        • скандо-нордіди
        • північні атлантиди
      • Південна темнопігментована малоросла група
        • беріди
        • інфантильні (juvenile) групи
          • західні середземноморці
          • арабіди
    • Брахицефальні групи
      • західно-альпійська раса

Класифікація К. Куна

У книзі «Раси Європи» (1939) американський антрополог К. Кун дав свою класифікацію європеоїдних рас[10]:

  • A. Великоголове населення, що збереглося з палеоліту
  • B. Чисті та змішані залишки населення палеоліту і мезоліту з помірним розміром голови
  • C. Чисті та змішані небрахицефалізовані середземноморці
    • Середземноморці
      • а) власне середземноморський тип
      • б) атланто-середземноморський тип
      • в) ірано-афганський тип
    • Нордіки
      • а) кельтський тип залізної доби
      • б) англосаксонський тип
      • в) тренелагський тип
      • г) остердальський тип
  • D. Брахицефалізовані середземноморці (можливо, мішаного походження)

Радянський антрополог В. В. Бунак писав про класифікацію К. Куна наступне: «Класифікація Куна могла б набути дуже великого значення, якби автор підтвердив на краніологічному матеріалі зв'язок давніх форм з північними локальними варіантами <...>. Але Кун не утруднює себе аргументацією висунутої ним гіпотези. В даний час прийняті ним позначення давніх типів, а рівно і північних варіантів, не можуть вважатися точними і вимагають видозміни»[13]

Класифікація Е. Хутона

Американський учений Е. Хутон в роботі Up from the Ape (1946) розділив білу, або кавказоїдную расу на наступні типи[14]:

  • Середземноморський тип
    • Верхньопалеолітичний, головним чином на Британських островах
    • Іранського плато тип
    • Класичний середземноморський, з орлиноносим і прямоносим варіантами
  • Айнський тип
  • Кельтський тип (світлоокий, темно- або рудоволосий, довгоголовий, здебільшого на Британських островах)
  • Нордичний тип
  • Альпійський тип
  • Східнобалтійський тип (біляві брахикефали)
  • Вірменоїдний тип (стабілізована суміш типу Іранського плато, класичного середземноморського та альпійського типів)
  • Динарський тип (стабілізована суміш з верхньопалеолітичного, альпійського, арменоїдного і нордичного типів)
  • Нордично-альпійський тип
  • Нордично-середземноморський тип

Також він виділив композитні типи, переважно білі:

  • Австралійський (архаїчний варіант білої раси + тасманійський + меланезійський)
    • Мюрейський, з переважанням білого елементу
    • Карпентарійський, з переважанням меланезійського елементу
    • Тасманоїдний
  • Індо-дравідійський (класичний середземноморський + австралоїдний + негритоський + різні незначні домішки)
    • Класичний індо-дравидійска, що тяжіє до класичного середземноморського типу: північна Індія
    • Суміш вірменоїдного з типом Іранського плато: західна і північно-східна Індія
    • Індо-нордичний: північно-західні Гімалаї
    • Австралоїдний або веддоїдний: центральна і південно-східна Індія
    • Негритоїдний: локально в Південній Індії
  • Полінезійський (здебільшого білий + монголоїдний + меланезійський)

Класифікація Р. Бьясутті

Італійський антрополог Ренато Бьясутті у своїй монументальній праці «Раси і народи Землі» (італ. Le razze ei popoli della terra, перше видання — 1939 р., друге — 1953-1960 рр.) Виділив такі раси європеоїдів[15]:

  • Доєвропіди
    • Айнська раса
    • Уральська раса
  • Європіди
    • Середземноморська раса
      • Приморська раса
      • Берберска раса
      • Палеосардинська раса
    • Нордична раса
      • Ірландська раса
      • Дальська раса
      • Фінська раса
    • Іранська раса
      • Ассироїдна раса
      • Лівійська раса
    • Індійська раса
      • Індійська півострівна раса
    • Альпійська раса
      • Грузинська раса
    • Балтійська раса
      • Дослов'янська раса
      • Карпатська раса
    • Адріатична раса
      • Паданська раса
      • Норікська раса
    • Памірська раса
  • Лапіди
    • Лопарська раса

Класифікації М.М. Чебоксарова і Я.Я. Рогінського — М.Г. Левіна

Радянський антрополог М.М. Чебоксаров у складі великої європеоїдної раси виділив такі малі раси, або раси другого порядку[16]:

  • індо-середземноморська мала раса
  • атланто-балтійська мала раса
  • середньоєвропейська мала раса
  • біломоро-балтійська мала раса
  • балкано-кавказька мала раса

Така само расова схема опублікована в підручнику з антропології Я.Я. Рогінського і М.Г. Левіна (1963)[17].

Класифікація Дж. Бейкера

Англійський біолог Джон Бейкер у своїй книзі «Раса» (англ. Race, 1974) наводить таку класифікацію європеоїдних расових типів[18]:

Класифікація В.П. Алексєєва

Радянський антрополог В.П. Алексєєв у своїй книзі «Географія людських рас» (1974) представив свою схему расової класифікації, в якій в європеоїдної расу входять:

Класифікація В.В. Бунака

В.В. Бунак представляв расову диференціацію у вигляді дерева (1980). Його «стовбури» та «гілки» він поділяв на основі уявлень про давнину і глибині розбіжності окремих антропологічних варіантів. Європеоїди являють собою західне расове дерево[5]:

  • Кушитська расова гілка
    • Берберска раса
    • Ефіопська раса
  • Середземна расова гілка
    • Семіто-аравійська раса
    • Сирійсько-Загросска раса
    • Індо-іранська раса
    • Ферганська раса
    • Понтійська раса
    • Кавказька раса
    • Каспійська раса
  • Середземноморська расова гілка
    • Іберійська раса
    • Лігурска раса
    • Нижньодунайська раса
    • Балканська раса
  • Європейська расова гілка
    • Атлантична раса
    • Центральна західноєвропейська раса
    • Балтійська раса
    • Центральна східноєвропейська раса
    • Субарктична (лопарі) раса

Класифікація М.Г. Абдушелішвілі

М.Г. Абдушелішвілі (1990) запропонував досить роздрібнені й точні визначення окремих расових категорій. Найбільш великі підрозділи — континентальні раси, далі — локальні різновиди континентальних рас, потім — антропологічні типи, за ними — варіанти, і найнижча категорія — різновиди варіантів. Абдушелішвілі відносив європейську расу до західного (євро-африканського) расовою стовбуру і включав до її складу наступні різновиди і типи[19]:

  • Південноіндійський (перехідна) різновид
    • палеоіндійський тип
    • мезоіндійський тип
  • Південноєвропейський (індо-середземноморський) різновид
    • індо-євразійський тип
    • передньоазіатський тип
    • східносередземноморський тип
    • західносередземноморький тип
  • Північноєвропейський різновид
    • западнобалтійскій тип
    • східнобалтійських тип
    • лапоноїдний тип
  • Центральноєвропейська різновид
    • західноєвропейський тип
    • центрально-східноєвропейський тип

Класифікація А.І. Дубова

У 1994 р. на міжнародній конференції пам'яті В. П. Алексєєва А. І. Дубов у своїй доповіді представив власну схему поділу людських рас. Він розділив раси на первинні і метисні. Первинні раси - це ті, основні морфологічні характеристики яких не можуть бути отримані в результаті метисації сучасних рас. Європеоїди, згідно зі схемою А.І. Дубова, складають західний підвид, який поділяється на такі раси[20]:

Примітки
  1. Bruce David Baum (2006). The Rise and Fall of the Caucasian Race. NYU Press. с. 106.(англ.)
  2. Richard Lydekker (2008). Sir Willam Flower. READ BOOKS. с. 165.(англ.)
  3. Раса // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)
  4. Gustaf Retzius (1909). The so-called North European race of mankind. A review of and views on the development of some anthropological questions. (The Huxley lecture for 1909). London: The Royal anthropological institute of Great Britain and Ireland. с. 291.(англ.)
  5. Бунак В.В. (1980). Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. Москва: Наука.(рос.)
  6. Joseph Deniker (1901). The Races of Man: an outline of anthropology and ethnography. Mittal Publications. с. 283.(англ.)
  7. Штрац К. (2003). Расовая женская красота. Москва: Белые альвы. с. 37.(рос.)
  8. Богатенков Д.В., Дробышевский С.В. Классификация И. Деникера (1889—1902 гг.) // Антропология.(рос.)
  9. Алексеев В.П. (2007). География человеческих рас // Избранное. Т.2. Антропогеография. Москва: Наука. с. 19–21. ISBN 978-5-02-035544-6.(рос.)
  10. Carleton S. Coon (1939). The Races of Europe. Chapter VIII, section 6: Racial Classification within the White Family. The Macmillan Company.(англ.)
  11. Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. (2002). Антропология: Учебник (вид. 3). Москва: Изд-во МГУ: Изд-во "Высшая школа".(рос.)
  12. Bertil Lundman (1977). The Races and Peoples of Europe. IAAEE.(англ.)
  13. Бунак В.В. Антропология Западной Европы в современной зарубежной литературе. Расы и народы. Современные этнические и расовые проблемы. — М., 1971. — № 1. — с. 77-103.(рос.)
  14. Earnest Albert Hooton (1946). Up From the Ape. The Macmillan Company.(англ.)
  15. Renato Biasutti (1953). Le Razze e i Popoli Della Terra. Vol. I-IV. UTET.(італ.)
  16. Л.И. Тегако, А.И. Зеленков (2012). Современная антропология. Минск: «Беларуская навука».(рос.)
  17. Рогинский Я.Я., Левин М.Г (1963). Антропология. М.: Высшая школа.(рос.)
  18. John R. Baker (1981). Race. Foundation for Human Understanding. ISBN 978-0-93-639601-9.(англ.)
  19. Абдушелишвили М.Г. (1990). Расогенез и антропологическая история народов Индии // Арутюнов С.А. (отв.ред.). Истоки формирования современного населения Южной Азии. Москва: Наука.(рос.)
  20. Дубов А.И. (2003). К вопросу о классификации человеческих рас // Горизонты антропологии: Труды международной научной конференции памяти академика В.П. Алексеева. с. 108-114. Москва: Наука.(рос.)

Література
  • Бунак В.В. Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. — М.: Наука, 1980.
  • Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. Антропология: Учебник. — 3-е изд. — М.: Изд-во МГУ: Изд-во "Высшая школа", 2002.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.