Антуан Арно (син)

Народився у відомій Оверньській родині Арно, у сім'ї Антуана Арно-старшого.

1641 року він був уже священиком, 1643 членом Колежу Сорбони (Сорбонна), а 1648 одним з пор-рояльських самітників.

У всіх суперечках з єзуїтами, духовенством та урядом він постійно був головним виразником думок янсеністів. Проти єзуїтського звичаю причащатися якнайчастіше він написав брошуру «De la fréquente communion» (Париж, 1643); на захист від звинувачень з боку кальвіністів, у співпраці з Ніколем, написав «фр. La perpétuité de la foi de l'église catholique touchant l'eucharistie» (Париж, 3 т., 1669—1672). Перший з названих творів накликав гнів єзуїтів, другий — сильне незадоволення з боку реформатів. Єзуїти примусили його своїми переслідуваннями втекти до Нідерландів; реформати, особливо Клод та Жур'є, відповідали йому палкими та різкими друкованими запереченнями.

Він вів запеклу боротьбу з Мальбраншем, яка тривала до самої його смерті, в Льєжі 8 серпня 1694 року. Арно мав сильний, надзвичайно послідовний розум та великі знання. У полеміці він вирізнявся надзвичайною сміливістю, а гарячність його нерідко доходила до образ супротивників.

Абат Готефаж видав його твори в 45 томах, в Лозанні, 1775—1783.

• Арно А., Николь П., «Логика, или Искусство мыслить». М., 1991.(рос.)

• Міркування про метафізику

• Pierre Auguste Fournet,. Arnauld // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
• Арно, Антуан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. II. — С. 145—146. (рос. дореф.)

• Антуан Арно — Біографія. Бібліографія. Висловлювання (рос.)