Антуан Лакруа

Антуан Франсуа Альфред Лакруа (4 лютого, 1863 — 12 березня, 1948) — французький мінералог та геолог, іноземний член (англ. Foreign Member) Лондонського королівського товариства.[4] Народився у Маконі, Сона і Луара, Франція.[5]

Антуан Лакруа
фр. Antoine Lacroix
Антуан Лакруа (1924) Антуан Лакруа (1924)
Народився	4 лютого 1863(1863-02-04) Макон, Сона і Луара, Франція
Помер	12 березня 1948(1948-03-12) (85 років) Париж, Франція[1]
Країна	Франція
Національність	Француз
Діяльність	геолог, мінералог, викладач університету, вулканолог
Alma mater	факультет природничих наук Паризького університетуd (1889)[2]
Галузь	Мінералогія та геологія
Заклад	Практична школа вищих досліджень і Національний музей природознавства
Посада	President of International Association of Volcanology and Chemistry of the Earth's Interiord[3] і Q110612518?
Ступінь	доктор філософії[2] (1889)
Науковий керівник	Фердинанд Андре Фуке
Членство	Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd, Російська академія наук, Société géologique de Franced, Національна академія наук США, Сербська академія наук і мистецтв і Туринська академія наук[1]
Нагороди	Медаль Волластона (1917) Медаль Пенроуза (1930) Член Лондонського королівського товариства[4]
Антуан Лакруа у Вікісховищі

У 1889 році він здобув ступінь доктора наук (D. Sc.) у Парижі, як студент Фердинанда Андре Фуке. Фуке погодився допомогти студентові із завершенням навчання лише за умови, що Лакруа одружиться з його дочкою. У 1893 році Лакруа став професором мінералогії у Саду рослин в Парижі, а в 1896 році — директором мінералогічної лабораторії у елітній дослідній установі École des Hautes Études.

Особливу увагу він приділяв мінералам, пов'язаним із вулканічними феноменами та магматичними породами, наслідкам метаморфізму, а також підземним мінеральним жилам у різних частинах світу, а найбільше — у Піренеях. У своїх численних публікаціях в наукових журналах він описував мінералогію та петрологію Мадагаскару, а також опублікував складну та вичерпну працю на тему вивержень у Мартиніці,La Montagne Pele et ses éruptions (1904).

Він також випустив важливий науковий твір під назвою Mineralogie de la France et de ses Colonies (1893–1898), а також інші наукові роботи, над якими він працював спільно із Огюстом-Мішелем Леві. Антуан Лакруа був президентом відділу вулканології (1922–1927) Міжнародної спілки геодезичних та геофізичних наук. У 1904 році він став членом Французької академії наук. А в 1930 році його нагородили медаллю Пенроуза.