Аполлон (кратер)

Аполлон — це двокільцевий імпактний басейн. Зовнішнє його кільце добре збережене і має діаметр близько 500 км (за різними оцінками, від 490 до 540 км)[4][5][6]. Внутрішнє кільце уривчасте (проглядаться лише на заході та північному сході), а його діаметр вдвічі менший. Висота цього кільця досягає 3 км[6]. Деякі дослідники розрізняють і третє кільце діаметром 720 км[7].

Як і інші басейни Місяця, Аполлон доволі старий і вже не має променевої системи та терас на схилах[4]. Він усіяний численними меншими кратерами, а чотири ділянки затоплені морською лавою. Дві найбільші розташовані в центральній та південній частині, а дві менші — в західній та південно-східній. Гравітаційне прискорення над Аполлоном знижене на 0,039 Ґал[7].

На півночі Аполлона між внутрішнім та зовнішнім кільцем є виразний 12-кілометровий концентричний кратер[8]. Західна морська ділянка примітна 10-кілометровим вулканічним куполом.

Вік ділянок поверхні планет та супутників визначають за тим, скільки там накопичилося метеоритних кратерів. Для Аполлона концентрація кратерів діаметром >20 км складає, за різними підрахунками, 119±16 штук на млн км² (оцінка 1987 року, зроблена за фотографіями)[9][10][7] або 151±23 штуки на млн км² (оцінка 2012 року, зроблена за альтиметричними даними зонда Lunar Reconnaissance Orbiter)[10]. Це відповідає донектарському[5][7][6] або, можливо, нектарському[10] періоду геологічної історії Місяця (близько 4 млрд років тому[11]). Перекриття кратерів та їх викидів із іншими кратерами показує, що Аполлон старший за кратери Корольов та Герцшпрунг[10].

Морські ділянки з'явилися в кратері пізніше. За деякими оцінками, їх вік є пізньоімбрійським (3,6–3,7 млрд років)[1][6], а за деякими — ератосфенівським (ще на мільярд років меншим)[12]. Сучаснішою є друга оцінка. Згідно з нею, для південної морської ділянки підрахунок кратерів дає вік 2,4 млрд років, а північна демонструє нетипову залежність кількості кратерів від їх розміру. Таку залежність можна пояснити тим, що вона утворилася 3,5 млрд років тому, а 2,5 млрд років тому була вдруге залита лавою. Товщина шару лави цього разу не перевищувала кількох десятків метрів, і кратери з більшою висотою валу (відповідно, з діаметром більше кількох сотень метрів) залишилися неушкодженими, тоді як менші було зрівняно з навколишньою поверхнею[12].

Загиблих американських астронавтів прийнято увічнювати в назвах кратерів, що знаходяться всередині Аполлона та поруч із ним[13]. Там є кратери, названі на честь усіх загиблих у катастрофах шатлів «Челленджер» (1986) та «Колумбія» (2003), а також у пожежі під час випробовувань «Аполлона-1» (1967)[3].

1970 року було названо кратери Вайт, Гріссом та Чаффі. Вони носять імена членів екіпажу «Аполлона-1»: Едварда Вайта, Вірджила Гріссома та Роджера Чаффі[3].

1988 року було названо кратери Джарвіс, Мак-Нейр, Мак-Оліфф, Онідзука, Рєзнік, Скобі та Сміт. Вони носять імена загиблих в останньому польоті шатла «Челленджер»: Грегорі Джарвіса, Рональда Мак-Нейра, Крісти Мак-Оліфф, Еллісона Онідзуки, Джудіт Рєзнік, Френсіса Скобі та Майкла Сміта[14].

2006 року назви отримали кратери М. Андерсон, Д. Браун, Л. Кларк, Мак-Кул, Рамон, Хасбанд, Чавла. Вони носять імена загиблих у катастрофі «Колумбії»: Майкла Андерсона, Девіда Брауна, Лорел Кларк, Вільяма Мак-Кула, Ілана Рамона, Річарда Хасбанда та Калпани Чавли. До прізвищ Андерсона, Брауна та Кларка додали перші букви імен, бо на Місяці вже були кратери, названі на честь людей з такими прізвищами[15][3].

Крім того, три кратери всередині Аполлона названо на честь живих астронавтів Джеймса Ловелла, Вільяма Андерса та Френка Бормана — членів екіпажу «Аполлона-8», перших людей, які облетіли Місяць. Це було зроблено 1970 року, коли було вирішено прижиттєво увічнити на карті Місяця 6 американських та 6 радянських космонавтів[16]. Є там і кратер з назвою іншого походження: він того ж року отримав ім'я фізика Хью Драйдена згідно зі звичною практикою називати місячні кратери на честь науковців[3].

Деякі з цих кратерів дали назви меншим кратерам в околицях (супутнім, або сателітним кратерам). Так, біля кратера Андерс є Андерс D, Андерс G та Андерс X, біля кратера Борман — Борман V, біля кратера Вайт — Вайт W, біля кратера Гріссом — Гріссом K та Гріссом M, біля кратера Драйден — Драйден S, Драйден T та Драйден W, біля кратера Ловелл — Ловелл F та Ловелл R, біля кратера Чаффі — Чаффі F, Чаффі S та Чаффі W. Деякі супутні кратери згодом було перейменовано. Наприклад, кратер Борман мав 6 супутніх кратерів, 5 із яких нині носять імена загиблих астронавтів[3].

• Список кратерів на Місяці

• Карти на сайті Gazetteer of Planetary Nomenclature:
  • північно-західна частина,
  • північно-східна частина,
  • південно-західна частина,
  • південно-східна (основна) частина
• Набір інтерактивних карт на mapaplanet.org^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Аполлон на The-Moon Wiki
• Challenger Astronauts Memorialized on the Moon (англ.). photojournal.jpl.nasa.gov. 29 січня 2011. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
• Apollo Basin: Mare in a Sea of Highlands (англ.). nasa.gov. 2 квітня 2010. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 24 серпня 2014.
• Wood C. (22 жовтня 2009). The other Apollo (англ.). Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.