Арношт Мука

Арношт Мука (н. -луж. Arnošt Muka, нім. Ernst Mucke; нар. 10 березня 1854, с. Вульки-Восик, Лужиця — 10 жовтня 1932, Баутцен, Німеччина) — серболужицький педагог, громадський діяч і славіст. Засновник Серболужицького музею і Серболужицького будинку в Баутцені.

Арношт Мука
в.-луж. Arnošt Muka
Народився 10 березня 1854(1854-03-10)[1][2][3]
Großhänchend, Буркау, Баутцен, Саксонія
Помер 10 жовтня 1932(1932-10-10)[1][2][3] (78 років)
Бауцен, Kreishauptmannschaft Dresden-Bautzend, Королівство Саксонія[1]
Поховання
Q62032743? : 
Місце проживання Q49395261?
Країна  Німеччина
Діяльність письменник, педагог, філолог
Alma mater Лейпцизький університет (1879)
Посада головний редактор
Членство Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Російська академія наук, Матиця серболужицька і Сербська академія наук і мистецтв
Нагороди
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Орден князя Данила I
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава
 Арношт Мука у Вікісховищі

Бографія

Вважається одним з найвидатніших серболужицьких гуманістів XIX і XX століть, які значно посприяли розвитку лужицької національної свідомості. У 1874—1879 рр. навчався в Лейпцизькому університеті, де вивчав класичну філологію і славістику. У 1875 році організував перший молодіжний літній табір-фестиваль для лужицьких гімназистів під назвою «Схадзованка». З 1879 р був учителем в Ціттау (Жітава), а пізніше в гімназії в Баутцені (Будишин). З юного віку став брати участь в лужицькому культурному і науковому русі. Член Societas Slavica Budissenensis, а також Матиці Сербської.

У 1882-86 рр. був редактором журналу Łuzica, а в 1884—1932 рр. редагував «Časopis Maćicy Serbskeje» (Журнал Матиці Сербської). На сторінках цього журналу в 1884—1886 рр. він публікував демографічніі дослідження «Statistika Łužiskich Serbow», в якому представив статистичні дані про кількість, розселення, соціальну структуру та рівні освіти лужицьких сербів[4].

Завдяки його рішучості і організаторським талантам вдалося в 1904 році відкрити Серболужицький будинок в Баутцені. Крім того, Мука намагався організувати серболужицький музей. Був членом ряду академій і наукових товариств (в тому числі обраний членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук[5]). Подорожуючи по Лужиці, проводив дослідження мови, фольклору і культурної спадщини лужичан. Був автором безлічі наукових робіт, які сильно вплинули на лужицьку інтелігенцію. Виступав проти германізації. Двічі відправлявся німецькою владою на заслання вглиб Німеччини за націоналістичну діяльність.

Похований на Тухорському кладовищі в Будішині.

Наукова спадщина
  • Szczątki języka połabskiego Wendów Luneburskich, [in:] Materiały i prace Komisyi językowej Akademii Umiejętności w Krakowie, t. I, Kraków 1904 s. 313—569.
  • Historische und vergleichende Laut — und Formenlehre der niedersorbischen (niederlausitzisch — wendischen) Sprache, Lipsk 1891
  • Słownik dolnoserbskeje rěcy a jeje narěcow, St. Petersburg — Praga 1911
  • Statistika łužiskich Serbow, 1980. На основі цієї роботи в сучасній Німеччині були визначені межі культурно-територіальної автономії «Лужицька поселенська область».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118585614 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Dodawki k statisticy a etnografiji łužickich Serbow II, Časopis Maćicy Serbskeje, 1900, стр. 80 — 103(в.-луж.)
  5. Информация на сайте ИС АРАН

Література
  • Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 19, 50, 70, 106—107, 110, 120—121, 123—124, 127, 130, 132—133, 136, ISBN 5-7576-0063-2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.