Артамонов Олексій Михайлович
Олексій Михайлович Артамо́нов (18 лютого 1918, Введенка — 18 грудня 2011) — радянський, український живописець, член Спілки художників СРСР і Спілки художників України з 1945 року.
| Олексій Михайлович Артамонов | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
18 лютого 1918 Введенка | |||||
| Смерть | 18 грудня 2011 (93 роки) | |||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||
| Країна |
 Україна | |||||
| Жанр | станковий і монументальний живопису, плакат | |||||
| Навчання | Московське художнє училище імені 1905 року | |||||
| Діяльність | художник | |||||
| Нагороди |
СРСР:
Україна:
| |||||
|
| ||||||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Народився 18 лютого 1918 року в селі Введенці (тепер Моршанського району Тамбовської області). В семирічному віці помер його батько і він переїхав до матері у Москву, де навчався в школі. Працював в Московському театрі оперети, де займався декоративним живописом. Потім поступив в Московське художнє училище імені 1905 року, де його педагогом був Микола Петрович Кримов.
В 1938 році, після закінчення училища, призваний до лав Червоної армії. Служив в танкових військах в Старокостянтинові. Брав участь в радянсько-фінській війні, Польському поході РСЧА, Бессарабсько-буковинському поході. Німецько-радянська війна застала його в Перемишлі. Був важко поранений і опинився в тилу ворога.
Відразу після одужання організував підпільну групу з оточенців, яка в січні 1942 року влилася в партизанський загін, пізніше названий ім'ям Ф. Михайлова. Олексій Михайлович став командиром диверсійної групи, а потім заступником командира партизанського загону імені Кармалюка. Протягом 1943 року особисто підірвав 12 ешелонів противника з живою силою і технікою. В Українському штабі партизанського руху, яким командував Тимофій Строкач, оформили документи на звання Героя Радянського Союзу. Але тодішній секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов, розглянувши документи, прийняв рішення, що присвоювати таке звання в 25 років ще зарано.
В 1944 році переїхав до Києва. У 1945—1949 роках працював головним художником Виставки партизанської слави в Києві. Член ВКП(б) з 1947 року.
З 1947 року брав участь у республіканських, а з 1968 року у всесоюзних виставках художніх робіт.
Помер 18 грудня 2011 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Творчість
Художник працював в галузі станкового і монументального живопису і в галузі плаката. Автор тематичних картин і композиційних портретів:
- «Нафтова вишка. Борислав» (1947);
- «Оранка» (1957);
- «Командир партизанського загогу імені Т. Г. Шевченко В. Томашевський» (1963—1964);
- «Теплий вечір» (1963);
- «Народні месники» (1967);
- «Партизанські вожді» (1968);
- «Суворовці» (1968);
- «За Батьківщину» (1970);
- «Слава героям» (1972);
- «Після бою» (1974);
- «Йде війна народна» (1975);
- «Це — наша молодість» (1981);
- «Інтернаціоналісти» (1984);
- «На визволеній землі» (1985);
- «Велика дружба. Зустріч Т. Шевченка з М. Щепкіним» (1988);
- «На сонячній полонині» (1991).
Декоративне панно філіалу Центрального музею В. І. Леніна в Києві на тему з історїї КПРС (1965—1966)[1].
Відзнаки
- Народний художник УРСР з 1985 року;
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1974 року.
Нагороджений:
- орденами Леніна (1945), Дружби народів (1989), Вітчизняної війни І ступеня (1988), орденом Богдана Хмельницького III та II ступеня (1999; 2001), медалями;
- Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1968)[2].
Примітки
- Киевский художник Артамонов Алексей Михайлович. Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров.
- Сайт Міністерства культури України[недоступне посилання з травня 2019]
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 13.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 32. — ISBN 5-88500-042-5.