Галеаццо Чано

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903(19030318), Ліворно, Королівство Італія — 11 січня 1944, околиця Верони, Королівство Італія) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 дружився з його донькою Едді. Автор цінних щоденників.

Галеаццо Чано
італ. Galeazzo Ciano
Ім'я при народженні італ. Gian Galeazzo Ciano
Народився 18 березня 1903(1903-03-18)[1][2][…]
Ліворно, Тоскана, Італія[3]
Помер 11 січня 1944(1944-01-11)[3][1][…] (40 років)
Верона, Венето, Італія[3]
·вогнепальне поранення
Країна  Королівство Італія
 Італійська соціальна республіка
Діяльність дипломат, політик, правник, автор щоденника
Науковий ступінь лауреат[4]
Знання мов італійська[1]
Учасник Друга італо-ефіопська війна
Членство Велика фашистська рада
Титул граф
Посада Міністр закордонних справ Італійського королівства, Undersecretary of State of the Council of Ministers of the Kingdom of Italyd, minister of Popular Culture of the Kingdom of Italyd і Національний радник Палати фасцій та корпораційd[4]
Партія Національна фашистська партія
Батько Костанцо Чаноd
Родичі Беніто Муссоліні, Ракеле Муссоліні, Вітторіо Муссоліні, Бруно Муссолініd, Романо Муссолініd і Анна-Марія Муссолініd
У шлюбі з Едда Муссолініd
Автограф
Нагороди
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Колоніального ордена Зірки Італії
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Орден Ізабелли Католички (Іспанія)
Імперський орден Ярма та Стріл
Кавалер Великого Хреста ордена Білого лева
Орден Білого орла (Польща, 1921-1939)
Орден німецького орла

Життєпис

Син видатного полководця та ветерана Першої світової війни Костанцо Чано. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922.

У 1925—1930 працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні та Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936; у 1936 зайняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 вів активну діяльність для виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані.

24 липня 1943 на Великій фашистській раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовився від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, бо німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано схопили і видали владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні, незважаючи на зусилля його дружини, на Веронському процесі Чано засудили до смертної кари, відтак на стрілецькому полігоні розстріляли бійці Чорносорочечники.

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.

Походження, вимова

Італійське слово італ. ciano вимовляється як [ˈʧiano], синонім італ. fiordaliso — волошка, а також ціан, тобто ціановий / блакитний / волошковий колір.[5] Див. також ciano (інші значення).

Італійське прізвище італ. ciano вимовляється як [ˈʧano].[5]

Нагороди

Італія

Ватикан

Іспанія

Інші країни

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Чиано Галеаццо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. https://storia.camera.it/deputato/galeazzo-ciano-19030318
  5. ciano // DiPI Online — Dizionario di Pronuncia Italiana

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.