Артур Фрідхайм

Артур Фрідгайм (англ. Arthur Friedheim; 26 жовтня 1859, Санкт-Петербург, Росія — 19 жовтня 1932, Нью-Йорк, США) — північноамериканський піаніст, диригент та композитор, був секретарем Ференца Ліста.

Артур Фрідгайм
Зображення
Основна інформація
Дата народження 26 жовтня 1859(1859-10-26)[1][2][…]
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Дата смерті 19 жовтня 1932(1932-10-19)[1][2][…] (72 роки)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Роки активності 1921—1932
Громадянство  США
Національність німець
Професії композитор, піаніст, диригент
Освіта Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Рубінштейн Антон Григорович[3] і Ференц Ліст[4]
Відомі учні Natalie Curtisd
Мова англійська
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Артур Фрідгайм народився 26 жовтня 1859 року в Санкт-Петербурзі в єврейській родині.

Музикою захоплюватися почав у вісім років. Закінчив Петербурзький університет, продовжив навчання музиці у Антона Рубінштейна, потім у Ференца Ліста, у якого деякий час був секретарем.

Від 1891—1895 роки Фрідгайм працював в США. Після цього деякий час провів в Лондоні і до 1904 року викладав в манчестерському музичному коледжі. Потім з 1908 по 1911 роки перебував у Мюнхені і остаточно оселився в США в 1915 році.

Працював в Канаді в Торонто, де в 1921 став професором канадської академії музики.

Помер 19 жовтня 1932 року в Нью-Йорку.

Однією з учениць Фрідгайма була Рілдія О'Брайен Кліберн — мати Ван Кліберн[5][6].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116796170 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://web.archive.org/web/20210104140413/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/rubenstein-school/rubinstein-school
  4. https://web.archive.org/web/20210106164458/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/franz-liszt-and-his-pupils/liszt-school
  5. Артур Фрідгайм. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 червня 2018.
  6. Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, p. 52. ISBN 978 2 3505 5192 0.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.