Артур Целецький
Артур Кароль Целецький[1] гербу Заремба (пол. Artur Karol Cielecki; 12 листопада 1850 — 9 листопада 1930, Краків) — польський дідич, громадський діяч, посол до Галицького Сейму.
| Артур Кароль Целецький | ||||
|---|---|---|---|---|
| Artur Karol Cielecki | ||||
.jpg.webp) | ||||
| Народився |
12 липня 1850 Гадинківці, Гусятинський повіт, Чортківський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія | |||
| Помер |
10 листопада 1930 (80 років) Краків, Польська Республіка | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Національність | поляк | |||
| Діяльність | політик | |||
| Відомий завдяки | дідич, громадський діяч | |||
| Членство | Галицьке господарське товариствоd | |||
| Посада | посол до Галицького сейму | |||
| Рід | Q63531514? | |||
| Нагороди |
| |||
Життєпис
Артур Целецький народився 12 листопада 1850 року.
Власник маєтків у Бучацькому та Гусятинському повітах Королівства Галичини і Лодомерії. Проживав у маєтку в Пороховій, пізніше у Гадинківцях біля Копичинець. У Бучацькій повітовій раді: довголітній член (1875—1884, 1892—1911 роки), віце-президент (у січні 1881—1883), член виділу (січень 1895—1906).
1906 року переказав планованій експозитурі в Пороховій (в частині села Городи) разом з повністю випосаженою мурованою плебанією, стодолою, стайнею, 2-ма городами площею 6 морґів, офірував 23000 корон для майбутнього католицького експозита як дотацію. Після 1906 року продав власний маєток у Пороховій[2] У 1905−1914 роках був членом повітової ради в Гусятині. З 1895 по 1914 роки був послом до Галицького Сейму (січень 1895—1901, 1901—1907 роки від округу № 30 Бучач — Монастириська, IV курія; січень 1908—1913 роки від округу Чортків, у 1913—1914 роках від курії великих власників повіту Чортків. Належав до групи автономістів (тобто подільських консерваторів). У сеймі був членом крайової комісії з справ рільничих.
З 1877 року був членом, у 1887—1910 роках головою відділу Бучацько-чортківсько-заліщицького Галицького господарського товариства; у 1892—1910 роках був членом комітету цього товариства у Львові, у 1903—1909 роках одним з його віце-президентів. 1887—1907 років входив до складу окружного виділу Галицького товариства кредитового земського в Бучачі. Засідав кілька літ у спостережній раді Меліоративного банку у Львові, в раді Крайового союзу пожежних охоронців. 1893—1908 років був президентом повітової філії Товариства гуртків рільничих (пол. Towarzystwo Kólek Rolniczych) в Бучачі, у 1910—1913 роках в Гусятині, 1894 року став членом головного виділу цього товариства у Львові. 12 грудня 1898 року обраний його президентом (був до червня 1919 року, коли товариство об'єдналось разом з Краківським товариством рільничим). Під час його керівництва їхня кількість зросла від 868 у листопаді 1900 року до 1862 у 1913 році (кількість членів 40691 та 84952 відповідно).
Брав участь у багатьох з'їздах Товариства школи людової, допомагав його праці, за що 1910 року вписаний до почесних членів Товариства.
Був обраний з числа консерваторів членом Галицького сейму чотирьох каденцій протягом 1895—1914 р.:
- 7 каденція (1895—1901), як посол 4-ї курії 10-го округу м. Бучача[3]
- 8 каденція (1901—1907) — як посол 4-ї курії в окрузі Бучач. Його опонентом був український радикал, господар з Нагірянки Іван Косарчин, що отримав 77 голосів на противагу Целецькому — 145 голосів;[4]
- 9 каденція (1908—1913) — як посол 4-ї курії округу Чортків;
- 10 каденція(1913—1914) як посол 1-ї курії округу Чортків. Під час останнього терміну він склав мандат у 1914 році.
Сприяв дуже заснуванню польської школи у Гадинківцях (1912 р., 1922 року подарував 4 морґи ґрунту). Поділив (розпарцелював) значну частину маєтку в Гадинківцях між польськими осадниками, в тій осаді було 1924 року утворено окрему ґміну «Заремба». 1929 року подарував Товариству школи людової «ґрунт» під будівництво Дому людового для цієї осади.
Помер 9 листопада 1930 року в Кракові.
Відзнаки
Був нагороджений папським орденом святого Григорія Великого, командорським хрестом із зіркою ордена Франца Йосифа (1908)[5] та командорським хрестом із зіркою ордена Відродження Польщі (2 травня 1923)[6].
Меценат
Фундатор збудованого у 1893 році в Пороховій дерев'яного костелика (як каплиця публічна на урвищі Скала, посвячена як «Різдва святого Яна Хрестителя», 9 на 7 метрів, з виокремленим захристям, накрита гонтою, розібрана 1930 року через поганий стан).[7] 17 липня 1905 року переказав (подарував) земельну ділянку для будівництва плебанії в Пужниках, зобов'язався разом з мешканцями села надати дерево, готівку.[8]
Примітки
- Monografja rodziny Zarembów na Cielczy Cieleckich. (пол.) доступ 2017-11-30
- Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 175.
- Wykaz Członków i Posłów Sejmu Krajowego Królewstwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na IV-ą sesyę VII peryodu w roku 1898/9… —
- Wybory z gmin wiejskich //«Kuryer Lwowski» № 247, 6. September 1901 — S.4
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 162.
- Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924 // Prezydium Rady Ministrów. — Warszawa 1926. — S. 15.
- Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 175—177.
- Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Pużnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 18. — S. 225.
Джерела
- Próchnicki Z. Cielecki Zaremba Artur // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 96 s. — S. 45—46. (пол.)
- Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 175—184. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)