Арт-панк

Арт-панк (англ. Art Punk), або авангардний панк (англ. Avant Punk) термін, що застосовують до музичних гуртів, які грають панк-рок і пост-панк, вводячи в музику елементи експериментального року й авангардної музики. Часто такі колективи пов'язані з мистецькими школами або зі світом мистецтва.

Арт-панк
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярність більшою частиною андерграунд

Найпершими гуртами, творчість яких критики визначали як «арт-панк», були представники нью-йоркської сцени середини 70-х, такі як New York Dolls, Television, і Patti Smith.[1] Такі колективи як Wire (більшість з музикантів якого були студентами мистецьких шкіл),[2] і The Ex, які привнесли у своє панк-рокове звучання елементи джазу, нойзу, етнічної та авангардної музики, були названі авангардним панком.[3][4]

Пізніші гурти, наприклад, Dog Faced Hermans ішли їхніми стопами.[5] Жанр no wave (ніякого шляху) кінця 1970-х і початку 1980-х бачиться відгалуженням арт-панку,[6][7], і його схарактеризував Мартін Рев з Suicide як «дійсно авангардне продовження рок-музики».[8]

Також до гуртів, яких називають «арт-панком», належать Fugazi,[9] та Goes Cube.[10] Crass також відносять до арт-панку, тому що вони залучали та застосовували інші форми мистецтва під час концертів.[11]

У своїй книзі «Мистецтво в попмузиці» (Art into Pop), Саймон Фріт (Simon Frith) і Говард Хорн (Howard Horne) описали групу менеджерів панк-груп 1970-х років, як «найчіткіших теоретиків художнього панк руху (art punk movement)». Боба Ласта з Fast Product визначено в якості одного з перших, хто застосував теорію мистецтва для маркетингу, а Тоні Вілсон з Factory Records описаний як «той, хир застосував Баухаус-принцип для пошуку всіх товарів компанії ».

Анна Семере (Anna Szemere) поклала початок Угорської субкультурі арт-панку до 1978 року, коли панк-група The Spions провела три концерти, які описали концептуалізм виконавського мистецтва арт-панку, і «театр жорстокості» («theatre of cruelty») Антонена Арто, з його нео-авангардними, анархістськими маніфестами, розданими аудиторії. Wire Коліна Ньюмана (Colin Newman) позначили арт-панк (art punk) у 2006 році, як "наркотик, обраний цілим поколінням"[12].

Визначення

Попри те, що жанр не має чіткого визначення чи особливого стилю, групи, що сприймаються як "арт-панк", як правило, є групами, які поєднують: урізаний стиль рок-н-ролу, панк-року з "артистичними" елементами мінімалізму, інструментальної взаємодії, елементами традиційної народної музики різних культур (яскравий приклад: вплив афро-біту у пізніх Talking Heads), експерименти з ритмами, елементи джазу чи фанку, дисонанси та експерименти з шумом (концепції, що значною мірою походять від різновидів "мистецької музики", таких як сучасна класична музика, джаз та джаз фьюжн).

Ідеологічно арт-панк схожий на арт-рок та прогресивний рок 1960-х та 1970-х років тим, що це зрештою рок-музика з вищим рівнем мистецьких амбіцій; однак, завдяки природженому мінімалістичному характеру панк-року, ця мистецька амбіція зазвичай схиляється до напрямку більш сучасної та експериментальної художньої музики, а не до старих європейських класичних структур, що надихали прогресивний рок (на прикладі композитора Глена Бранки, який працював та підтримував членів мистецької Нью-Йоркської ноу-вейв панк-сцени кінця 1970-х років, а сам тим часом створив твори, які були частиною його канону)[13].

Основні представники арт-панку

Примітки
  1. Desrosiers, Mark «25 Up: Punk's Silver Jubilee — Aesthetic Anesthetic: Liberating the Punk Canon», PopMatters
  2. Newman, Colin (2006) «Wire: the art-punk band's journey and legacy», The Independent, 17 February 2006
  3. «Holland's Avant-punk Heroes». Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 12 серпня 2014.
  4. «The Ex: 27 years of Dutch art-punk»
  5. Strong, Martin C.: «The Great Alternative & Indie Discography», 1999, Canongate, ISBN 0-86241-913-1
  6. Taylor, Steve (2004) The A to X of Alternative Music, Continuum, ISBN 0-8264-7396-2, p. 154, 249
  7. Bradshaw, Peter (2005) «Kill Your Idols», The Guardian, 8 April 2005
  8. Nobakht, David (2008) Suicide: No Compromise, SAF, ISBN 978-0-946719-71-6, p. 125
  9. «Pinnacle of Punk» article from The Brooklyn Paper
  10. Dolan, Casey (May 5, 2007). «Downloads.» Los Angeles Times
  11. Lyskey, Dorian (2007) «Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs», The Guardian, 28 September 2007
  12. Вики-статьи art punk. Last.fm (рос.). Процитовано 25 липня 2021.
  13. Art Punk - Music Genres - Rate Your Music. rateyourmusic.com. Процитовано 25 липня 2021.
  14. Goldberg, Michael Alan (2003) «Hanging on the Art Punk Edge: The A-Frames' Beautifully Dark Constructions», The Stranger, 30 January — 5 February 2003
  15. Schild, Matt «It's a Bit Complicated — Art Brut», Aversion.com
  16. Kaplan, E. Ann (1988) Postmodernism and Its Discontents: Theories, Practices, Verso Books, ISBN 978-0-86091-211-8
  17. «Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs»
  18. Karan, Tim (2006) «Spazmo art-punk with a psychobilly edge», Alternative Press, 6 December 2006
  19. Pat Long (2 травня 2009). Pat Long meets new wave 80s oddballs Devo, who are intent on making a comeback | Music. London: The Guardian. Процитовано 26 травня 2012.
  20. «Nightlife», New York, 12 September 1994, p. 175
  21. Горбачев, Александр. Зинин, Илья. Песни в пустоту (фрагмент). colta.ru (рос.). Процитовано 1 октября 2014.
  22. Artist info: Futurians. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 24 липня 2013.
  23. CJA. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 24 липня 2013.
  24. Crisafulli, Chuck (2003) Nirvana: Teen Spirit: The Stories Behind Every Song, Da Capo, ISBN 978-1-56025-558-1
  25. Muggleton, David & Weinzierl, Rupert (2003) The Post-subcultures Reader, Berg, ISBN 978-1-85973-668-5, p. 245
  26. Reddington, Helen (2007) The Lost Women of Rock Music: Female Musicians of the Punk Era, Ashgate, ISBN 978-0-7546-5773-6, p. 47
  27. Brookes, Tim (2006) Guitar: An American Life, Grove/Atlantic, ISBN 978-0-8021-4258-0
  28. Hot Hot Heat. Sub Pop. Процитовано 2 лютого 2014.
  29. Wells, Steven (2004) Punk: Young, Loud & Snotty: the Stories Behind the Songs, Thunder Mouth Press, ISBN 978-1-56025-573-4, p. 65
  30. http://thequietus.com/articles/14225-membranes-the-universe-explodes-into-a-billion-protons-of-pure-white-light. Пропущений або порожній |title= (довідка)
  31. Monochrome Set. TrouserPress.com. Процитовано 26 травня 2012.
  32. Caramanica, Jon (2008) «Staging Their Happenings in an Art-Punk Mode, Embracing the Threat of Chaos», New York Times, 8 May 2008
  33. Ware, Tony (2008) «Athens Art Punk», SF Weekly, 11 November 2008
  34. Milian, Ray (2011) «», Off The Radar Music, 4 April 2011
  35. Lynskey, Dorian (2007) «The drinking person's thinking band», The Guardian, 27 February 2007
  36. http://www.allmusic.com/album/r528769
  37. Brackett, Nathan & Hoard, Christian (eds.) (2004) The New «Rolling Stone» Album Guide, 4th edn., Simon & Schuster, ISBN 978-0-7432-0169-8, p.430
  38. Interview with David Byrne, The Guardian 27 April 2001
  39. Thursday, September 29. Now Toronto. 29 вересня 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  40. Kot, Greg (2003) «Wire delivers high-voltage act; The art-punk foursome from Britain is back with a new, brutal style Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.», Chicago Tribune, 27 June 2003
  41. McLean, Craig (13 червня 2009). Yeah Yeah Yeahs: why fans of the art-punk trio can't say no. The Times. Процитовано 2 січня 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.