Арт-панк
Арт-панк (англ. Art Punk), або авангардний панк (англ. Avant Punk) термін, що застосовують до музичних гуртів, які грають панк-рок і пост-панк, вводячи в музику елементи експериментального року й авангардної музики. Часто такі колективи пов'язані з мистецькими школами або зі світом мистецтва.
Арт-панк | |
---|---|
Стилістичні походження | |
Походження | |
Типові інструменти | |
Популярність | більшою частиною андерграунд |
Найпершими гуртами, творчість яких критики визначали як «арт-панк», були представники нью-йоркської сцени середини 70-х, такі як New York Dolls, Television, і Patti Smith.[1] Такі колективи як Wire (більшість з музикантів якого були студентами мистецьких шкіл),[2] і The Ex, які привнесли у своє панк-рокове звучання елементи джазу, нойзу, етнічної та авангардної музики, були названі авангардним панком.[3][4]
Пізніші гурти, наприклад, Dog Faced Hermans ішли їхніми стопами.[5] Жанр no wave (ніякого шляху) кінця 1970-х і початку 1980-х бачиться відгалуженням арт-панку,[6][7], і його схарактеризував Мартін Рев з Suicide як «дійсно авангардне продовження рок-музики».[8]
Також до гуртів, яких називають «арт-панком», належать Fugazi,[9] та Goes Cube.[10] Crass також відносять до арт-панку, тому що вони залучали та застосовували інші форми мистецтва під час концертів.[11]
У своїй книзі «Мистецтво в попмузиці» (Art into Pop), Саймон Фріт (Simon Frith) і Говард Хорн (Howard Horne) описали групу менеджерів панк-груп 1970-х років, як «найчіткіших теоретиків художнього панк руху (art punk movement)». Боба Ласта з Fast Product визначено в якості одного з перших, хто застосував теорію мистецтва для маркетингу, а Тоні Вілсон з Factory Records описаний як «той, хир застосував Баухаус-принцип для пошуку всіх товарів компанії ».
Анна Семере (Anna Szemere) поклала початок Угорської субкультурі арт-панку до 1978 року, коли панк-група The Spions провела три концерти, які описали концептуалізм виконавського мистецтва арт-панку, і «театр жорстокості» («theatre of cruelty») Антонена Арто, з його нео-авангардними, анархістськими маніфестами, розданими аудиторії. Wire Коліна Ньюмана (Colin Newman) позначили арт-панк (art punk) у 2006 році, як "наркотик, обраний цілим поколінням"[12].
Визначення
Попри те, що жанр не має чіткого визначення чи особливого стилю, групи, що сприймаються як "арт-панк", як правило, є групами, які поєднують: урізаний стиль рок-н-ролу, панк-року з "артистичними" елементами мінімалізму, інструментальної взаємодії, елементами традиційної народної музики різних культур (яскравий приклад: вплив афро-біту у пізніх Talking Heads), експерименти з ритмами, елементи джазу чи фанку, дисонанси та експерименти з шумом (концепції, що значною мірою походять від різновидів "мистецької музики", таких як сучасна класична музика, джаз та джаз фьюжн).
Ідеологічно арт-панк схожий на арт-рок та прогресивний рок 1960-х та 1970-х років тим, що це зрештою рок-музика з вищим рівнем мистецьких амбіцій; однак, завдяки природженому мінімалістичному характеру панк-року, ця мистецька амбіція зазвичай схиляється до напрямку більш сучасної та експериментальної художньої музики, а не до старих європейських класичних структур, що надихали прогресивний рок (на прикладі композитора Глена Бранки, який працював та підтримував членів мистецької Нью-Йоркської ноу-вейв панк-сцени кінця 1970-х років, а сам тим часом створив твори, які були частиною його канону)[13].
Основні представники арт-панку
- A Frames[14]
- Art Brut[15]
- Glenn Branca[16]
- Chicks on Speed
- Crass[17]
- Daughters[18]
- Devo[19]
- DNA[16]
- Dog Faced Hermans[5]
- The Fall[20]
- Химера[21]
- The Futurians[22][23]
- Gang of Four[24][25]
- Гражданская оборона[25][26]
- Richard Hell[27]
- Hot Hot Heat[28]
- Ikara Colt[29]
- The Membranes[30]
- The Monochrome Set[31]
- No Age[32]
- Pere Ubu[6]
- Pylon[33]
- The Death Set[34]
- The Raincoats[25][26]
- The Rakes[35]
- The Rapture[36]
- Scratch Acid[37]
- Scritti Politti[25][26]
- Talking Heads[38]
- Ted Leo and the Pharmacists[39]
- Television
- Wire[40]
- Yeah Yeah Yeahs[41]
Примітки
- Desrosiers, Mark «25 Up: Punk's Silver Jubilee — Aesthetic Anesthetic: Liberating the Punk Canon», PopMatters
- Newman, Colin (2006) «Wire: the art-punk band's journey and legacy», The Independent, 17 February 2006
- «Holland's Avant-punk Heroes». Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 12 серпня 2014.
- «The Ex: 27 years of Dutch art-punk»
- Strong, Martin C.: «The Great Alternative & Indie Discography», 1999, Canongate, ISBN 0-86241-913-1
- Taylor, Steve (2004) The A to X of Alternative Music, Continuum, ISBN 0-8264-7396-2, p. 154, 249
- Bradshaw, Peter (2005) «Kill Your Idols», The Guardian, 8 April 2005
- Nobakht, David (2008) Suicide: No Compromise, SAF, ISBN 978-0-946719-71-6, p. 125
- «Pinnacle of Punk» article from The Brooklyn Paper
- Dolan, Casey (May 5, 2007). «Downloads.» Los Angeles Times
- Lyskey, Dorian (2007) «Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs», The Guardian, 28 September 2007
- Вики-статьи art punk. Last.fm (рос.). Процитовано 25 липня 2021.
- Art Punk - Music Genres - Rate Your Music. rateyourmusic.com. Процитовано 25 липня 2021.
- Goldberg, Michael Alan (2003) «Hanging on the Art Punk Edge: The A-Frames' Beautifully Dark Constructions», The Stranger, 30 January — 5 February 2003
- Schild, Matt «It's a Bit Complicated — Art Brut», Aversion.com
- Kaplan, E. Ann (1988) Postmodernism and Its Discontents: Theories, Practices, Verso Books, ISBN 978-0-86091-211-8
- «Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs»
- Karan, Tim (2006) «Spazmo art-punk with a psychobilly edge», Alternative Press, 6 December 2006
- Pat Long (2 травня 2009). Pat Long meets new wave 80s oddballs Devo, who are intent on making a comeback | Music. London: The Guardian. Процитовано 26 травня 2012.
- «Nightlife», New York, 12 September 1994, p. 175
- Горбачев, Александр. Зинин, Илья. Песни в пустоту (фрагмент). colta.ru (рос.). Процитовано 1 октября 2014.
- Artist info: Futurians. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 24 липня 2013.
- CJA. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 24 липня 2013.
- Crisafulli, Chuck (2003) Nirvana: Teen Spirit: The Stories Behind Every Song, Da Capo, ISBN 978-1-56025-558-1
- Muggleton, David & Weinzierl, Rupert (2003) The Post-subcultures Reader, Berg, ISBN 978-1-85973-668-5, p. 245
- Reddington, Helen (2007) The Lost Women of Rock Music: Female Musicians of the Punk Era, Ashgate, ISBN 978-0-7546-5773-6, p. 47
- Brookes, Tim (2006) Guitar: An American Life, Grove/Atlantic, ISBN 978-0-8021-4258-0
- Hot Hot Heat. Sub Pop. Процитовано 2 лютого 2014.
- Wells, Steven (2004) Punk: Young, Loud & Snotty: the Stories Behind the Songs, Thunder Mouth Press, ISBN 978-1-56025-573-4, p. 65
- http://thequietus.com/articles/14225-membranes-the-universe-explodes-into-a-billion-protons-of-pure-white-light. Пропущений або порожній
|title=
(довідка) - Monochrome Set. TrouserPress.com. Процитовано 26 травня 2012.
- Caramanica, Jon (2008) «Staging Their Happenings in an Art-Punk Mode, Embracing the Threat of Chaos», New York Times, 8 May 2008
- Ware, Tony (2008) «Athens Art Punk», SF Weekly, 11 November 2008
- Milian, Ray (2011) «», Off The Radar Music, 4 April 2011
- Lynskey, Dorian (2007) «The drinking person's thinking band», The Guardian, 27 February 2007
- http://www.allmusic.com/album/r528769
- Brackett, Nathan & Hoard, Christian (eds.) (2004) The New «Rolling Stone» Album Guide, 4th edn., Simon & Schuster, ISBN 978-0-7432-0169-8, p.430
- Interview with David Byrne, The Guardian 27 April 2001
- Thursday, September 29. Now Toronto. 29 вересня 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
- Kot, Greg (2003) «Wire delivers high-voltage act; The art-punk foursome from Britain is back with a new, brutal style Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.», Chicago Tribune, 27 June 2003
- McLean, Craig (13 червня 2009). Yeah Yeah Yeahs: why fans of the art-punk trio can't say no. The Times. Процитовано 2 січня 2010.