Арчибальд Вейвелл

Фельдмаршал Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл (англ. Archibald Percival Wavell; 5 травня 1883, Колчестер, Ессекс  — 24 травня 1950, Лондон) — британський фельдмаршал і командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.

Арчибальд Вейвелл
Archibald Wavell, 1st Earl Wavell
Арчибальд Вейвелл
Сер Арчибальд Вейвелл у фельдмаршальській формі
Прапор
 24-й віце-король Індії
1 жовтня 1943 року — 21 лютого 1947 року
Монарх: Георг VI
Попередник: Віктор Хоуп
Наступник: Луїс Маунтбеттен
 
Народження: 5 травня 1883(1883-05-05)
Колчестер, Ессекс
Смерть: 24 травня 1950(1950-05-24) (67 років)
Лондон
Поховання: Beaulieu Abbeyd
Країна: Велика Британія
Релігія: Англіканство
Освіта: Вінчестер-коледжd, Королівський військовий коледж у Сандгерсті, Summer Fields Schoold і Штабний коледж у Камберлі
Батько: Archibald Graham Wavelld[1]
Мати: Lillie Percivald[1]
Шлюб: Eugenie Marie Quirk
Діти: один син та три доньки
 
Військова служба
Роки служби: 1901—1943
Приналежність:  Велика Британія
Рід військ: Британська армія
Звання: Фельдмаршал
Командував: 2-га піхотна дивізія
Битви: Друга англо-бурська війна
Перша світова війна:

Друга світова війна:

Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вейвелл народився у Колчестері, проте більшу частину свого дитинства провів в Індії. Його батько, Арчибальд Грем Вейвелл, був генерал-майором британської армії — і Вейвелл вирішив піти слідами свого батька. Навчався у Вінчестерському коледжі, пізніше — в Королівській військовій академії в Сандгерсті.

Закінчивши навчання, проходив службу у легендарному полку Black Watch[2], та брав участь у Другій англо-бурській війні. У 1903 його переведено до Індії. У 1904 році, отримав звання лейтенанта[3], в 1909 році вступив на навчання у штабний коледж в Кемберлі[4].

Під час Першої світової війни воював у Франції, взяв участь у битві біля Іпру, де втратив ліве око. Нагороджений «Військовим хрестом»[5]. Отримав звання майора в травні 1916 року. У 1916–1917 роках був британським військовим аташе при штабі російської Кавказької армії.

У червні 1922 року став полковником.

У липні 1939 року призначений головнокомандувачем британських військ на Середньому Сході (район включав територію від Північної Африки до Іраку), а також отримав звання — генерала[6].

З початком Другої світової війни, керував бойовими діями в Північній Африці, в грудні 1940 року розгромив втричі сильніші італійські війська у Сіді-Баррані і до лютого 1941 року фактично зайняв всю Східну Лівію. Проте після висадки в лютому 1941 року в Африці німецького експедиційного корпусу під командуванням Ервіна Роммеля зазнав ряд суттєвих поразок.

Після невдалого британського контрнаступу в червні 1941 року, був зміщений зі свого поста і призначений головнокомандувачем в Іраку та Ірані. У березні 1942 року отримав призначення головнокомандувача в Індії та Бірмі. У 1943 році отримав звання фельдмаршала. У 1947 році повернувся у Велику Британію, де і помер 24 травня 1950 року.

Нагороди

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. http://www.london-gazette.co.uk/issues/27311/pages/3130
  3. http://www.london-gazette.co.uk/issues/27710/pages/5697
  4. http://www.london-gazette.co.uk/issues/28221/pages/946
  5. http://www.london-gazette.co.uk/issues/29202/supplements/6118
  6. http://www.london-gazette.co.uk/issues/34650/pages/5311

Посилання

Література
  • Connell, John: Wavell: Scholar and Soldier, to June 1941. — London: Collins, 1964
  • Lewin, Ronald: The chief: Field Marshal Lord Wavell, Commander-in-chief and Viceroy, 1939—1947. — London u.a.: Hutchinson, 1980
  • Harold E. Raugh, Jr.: Wavell in the middle east, 1939—1941 : A study in Generalship. — London [ua]: Brassey's, 1993
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.