Астигматизм ока

Основним симптомом є нечіткість зору, за якої складно розгледіти дрібні деталі як зблизька, так і здалеку[2]. Око, яке страждає на астигматизм, чітко сприймає пряму лінію лише в одному меридіані[3].

Астигматизм може бути обумовлений нерівномірною кривизною рогівки або неправильною формою кришталика, залежно від чого розрізняють рогівковий й кришталиковий астигматизм[4].

Є дві форми рогівкового астигматизму: правильний, при якому рогівка має форму еліпсоїда обертання, а промені світла заломлюються на різних меридіанах по-різному (найчастіше вроджений, коригується), і неправильний, зумовленому помутніннями і рубцевими змінами рогівки, за якого не лише різні меридіани мають неоднакову заломну силу, а й кожний меридіан зокрема (найчастіше набутий, не коригується)[4].

Залежно від розміщення сітківки відносно двох фокальних ліній розрізняють[1]:

• складний міопічний астигматизм — фокальні лінії попереду сітківки;
• простий міопічний астигматизм — одна з фокальних ліній на сітківці, інша  — попереду;
• змішаний астигматизм — сітківка між фокальними лініями;
• простий гіперметропічний астигматизм — одна з фокальних ліній на сітківці, інша  — позаду;
• складний гіперметропічний астигматизм — фокальні лінії позаду сітківки.

При сфероастигматизмі має місце не астигматизм, а сферична аберація, яка за своїми проявами подібна[5], оскільки за неї промені також не фокусуються в одній точці.

Причини виникнення астигматизму невідомі[2]. Припускають, що спадковість мало впливає на розвиток астигматизму, але, з іншої точки зору, форма очного яблука, а отже, і спричинений її порушенням астигматизм, можливо, успадковується[6].

Якщо астигматизм прогресує, це може бути симптомом кератоконусу[2].

Індукований астигматизм (постопераційний астигматизм) — астигматизм, набутий як ускладнення після операції на оці, зокрема антиглаукомної[7]. Астигматизм розвивається після антиглаукомної операції з вірогідністю 40 % у ранньому післяопераційному періоді та 29 % протягом трьох місяців згідно з результатами дослідження, опублікованими в 2011-му році[8].

Величину фізіологічного астигматизму, яка не впливає на зорову функцію та не потребує корекції, прийнято за 0,5 діоптрії[9].

Якщо не коригувати астигматизм, що потребує корекції, це збільшує навантаження на м'яз, який забезпечує акомодацію ока, оскільки, незалежно від його дії, на сітківці фокусуються лише ті чи інші фокусні лінії. Посилення спазму акомодації може прискорити прогресування відповідно короткозорості чи далекозорості.

Відсутність оптимальної оптичної корекції астигматизму впливає на формування нейронних зв'язків, що забезпечують формування повноцінних механізмів монокулярного, бінокулярного та глибинного зору[10]. Якщо не здійснити корекцію астигматизму в дітей, коли такий астигматизм наявний лише в одного ока, це може спричинити амбліопію[2]. Аметропії, тобто дефекти заломлювальної здатності ока[11], пов'язані з астигматизмом, можуть спричиняти меридіональну амбліопію, тобто таку, за якої знижується гострота зору при розрізненні предметів певної орієнтації[12].

Лазерна ретинометрія дозволяє виявити асиметрію гостроти зору в вертикальному й горизонтальному меридіанах навіть за невеликого ступеня астигматизму (0,25—1,25)[10]. Основною перевагою цього методу є те, що внаслідок когерентності та монохромності лазерного випромінення він дає можливість досліджувати ретинальну гостроту зору в різних меридіанах незалежно від аномалій рефракції, аберацій і порушення прозорості оптичної системи[13].

Вимірювання астигматизму відносно однієї предметної точки або відносно однієї точки сітківки дає змогу встановити лише сумарний астигматизм, а для визначення його складових треба вимірювати в кількох зонах сітківки або відносно декількох точок поля зору ока[5].

Хірургічну процедуру усунення астигматизму шляхом послаблення більш сильного меридіану рогівки за допомогою мікронасічок в області крайньої периферії рогівки застосовували з кінця 70-х років XX століття, однак її виконували вручну і за відсутності діагностичного обладнання для складання топографічної карти рогівки, яка давала б точну картину всіх особливостей заломлюючої сили рогівки та її товщини в усіх точках[16]^{[неавторитетне джерело]}. Існує щонайменше чотири найбільш популярних сучасних варіантів приладу, який виконує дугові насічки[18], один з яких, названий за ім'ям Іоанніса Г. Паллікаріса, застосовується, зокрема, в Україні[16].

• Короткозорість
• Далекозорість
• Астигматизм як аберація оптичних систем.