Астрагал рогоплодий

Хамефіт. Напівкущова рослина висотою до 1 м. Стовбурці вкриті буровато-коричневою потрісканою корою; річні пагони 15-50 см завдовжки з сріблясто-білою тонкою корою. Складні листки мають по 5-7 пар широкоеліптичних або лінійнодовгастих, запушених листочків. Квітки зібрані в головчасті китиці. Віночок червонувато-фіолетовий. Цвіте у червні-серпні. Біб лінійно-довгастий (13-20 мм), прямий, сидячий, направлений догори, шорсткий, біловорсистий з домішкою чорних ворсинок, з циліндричним носиком. Плодоносить у липні-вересні. Розмножується насінням.

Поширений на заході Азії (Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, західний Сибір) й на південному сході Європи (Болгарія, Румунія, Україна, Росія)[1][3].

В Україні вид зростає у Лісостепу (басейн Сів. Дінця) крейдяних відслоненнях і в Степу на вапнякових схилах[4].

Вид має наукове значення як рідкісний ендемічний вид Донського водозбірного басейну. Вид занесено до Червоної книги України. Зменшення чисельності популяції пов'язана з природно-історичною рідкісністю виду, лісорозведенням на крейдяних схилах, видобуванням крейди, випасанням худоби.

Охороняється у відділенні «Стрільцівський степ» Луганського природного заповідника. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання, заліснення схилів, надмірний випас худоби. Потребує виявлення нових популяцій, організація контролю й охорони вже відомих. Вид вирощують у спеціально створених умовах Донецького ботанічного саду НАН України.

Має господарське та комерційне значення як декоративна рослина для протиерозійних заходів, кормова рослина, медонос.

• Астрагал крейдолюбний в Червоній книзі України.
• (рос.) Астрагал крейдолюбний на сайті Плантаріум.
• (фр.) Астрагал рогоплодний в гербарії (MNHN, Herbarium Musei Parisiensis) Гербарії Паризького музею природничої історії.

• Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітогенетичний фонд, мікогенетичний фонд, фітоценотичний фонд / Під наук. ред. д. б. н. С. Ю. Поповича. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 276 с.
• Крицька Л. І. Нові види астрагалу на Україні, близькі до Astragalus macropus Bunge // Український ботанічний журнал. — 1974. — 31, № 4. — С. 455—462.
• Остапко В. М., Мулєнкова О. Г. Астрагал крейдолюбний / Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 900 с. ISBN 978-966-97059-1-4
• Флора УРСР. Том V / Під ред. М. І. Котова. — К.: Видавництво АН УРСР, 1953. — 528 с.
• (рос.) Бурда Р. И., Остапко В. М., Ларин Д. А. Атлас охраняемых растений (виды флоры юго-востока Украины, занесенные в Красную книгу). — К.: Наукова думка, 1995. — 124 с.
• (рос.) Дубовик О. М., Крицкая Л. И. Новые материалы у изучению рода астрагал (Astragalus L.) на Украине // Новости систематики высших и низших растений, 1977. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 126—139.
• (рос.) Клоков М. В. Новые украинские мотыльковые // Ботанические материалы Гербария БИН им. В. Л. Комарова АН СССР. — 1961. — 21. — С. 238.
• (рос.) Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Остапко В. М. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения. — К.: Наукова думка, 1985. — 272 с.
• (рос.) Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Чуприна Т. Т., Хомяков М. Т. Луганский государственный заповедник. Растительный мир. — К.: Наукова думка, 1988. — 187 с.
• (рос.) Остапко В. М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология). — Донецк: ООО «Лебедь», 2001. — 121 с.
• (рос.) Остапко В. М. Эйдологические, популяционные и ценотические основы фито-созологии на юго-востоке Украины. — Донецк: ООО «Лебедь», 2005. — 408 с.
• (рос.) Остапко В. М., Приходько С. А. Сохранение раритетных видов природной флоры юго-востока Укрины в Донецком ботаническом саду НАН Украины // Промышленная ботаника. — 2003. — Вып. 3. — С. 73-77.
• (рос.) Хорология флоры Украины / Барбарич А. И., Доброчаева Д. Н., Дубовик О. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1986. — 272 с.