Асті (вино)

Мускат білий (недостиглий)

Мускат білий (відомий також як білий дрібнозернистий мускат) здавна відомий в П'ємонті і, поряд з Неббіоло, може бути одним з найстаріших сортів винограду в регіоні. Проте, виробництво ігристих вин Асті з Мускату білого є відносно новим продуктом. Перше ігристе Асті, як вважають, було вироблено близько 1870 року Карлом Ганча, який вивчав метод виробництва шампанського, яке вробляють у виноробному регіоні Шампань у Франції. Виробництво вина в місті Канеллі уздовж річки Бельбо, набуло такої популярності, що Мускат білий отримав синонім Мускат Канеллі, який на винних етикетках можна побачити і сьогодні.[4]

Після Другої світової війни, в Сполучених Штатах Америки відбувся сплеск популярності Асті, який пов'язаний із повернення солдатів з війни, які привозили додому це солодке вино. Помічаючи зростаючий попит, багато виробників звертаються до виробництва з використанням методу Шарма, який робить вино ігристим шляхом закритої ферментації в резервуарі, на відміну від вторинного бродінням вина в кожній пляшці у традиційному методі. Великі обсяги експортованого Асті (тоді відоме як Асті Спуманте), що обрушився на експортний ринок (як для Сполучених Штатах, так і Сполученому Королівстві) отримала погану репутацію за те, що винний експерт Карен Макнейл описує його як «шкідливе солодке шампанське бідняка».[4]

Така репутація залишаються закріпленою за назвою Асті Спуманте протягом більшої частини XX століття. Коли вино було підвищено до статусу DOCG в 1993 році, виробники прагнули відрізнити себе від цієї репутації і перестали використовували Спуманте в назві на користь скороченої назви Асті.[3] Поряд зі зміною назви, відбулися зміни в стилі, зокрема, деякі виробників, створюють більш сучасні стилі Асті, які є менш солодкими і мають більш стиглі фруктові смаки.[4]

У П'ємонті Asti виробляється провінціях Кунео, Асті і Алессандрія, що розташованої на південному сході регіону.

Асті виробляється в південно-східному регіоні П'ємонту, де велика концентрація пагорбів забезпечує достатній простір для виноградних насаджень. Зона виробництва DOCG розташована в основному в провінції Асті і частково в провінціях Кунео і Алессандрія.[6]

Область вперше була визначена в 1932 році, і включає в себе наступні 45 комун:

В Асті: Асті, Буббіо, Везіме, Інчиза-Скапаччино, Каламандрана, Калоссо, Канеллі, Кассінаско, Кастаньоле-делле-Ланце, Кастель-Больйоне, Кастель-Роккеро, Кастельнуово-Бельбо, Коаццоло, Костільйоле-д'Асті, Куаранті, Лоаццоло, Маранцана, Моаска, Момбаруццо, Монастеро-Борміда, Монтабоне, Ніцца-Монферрато, Сан-Марцано-Олівето, Сессаме, Фонтаніле, Чессоле.

В Кунео: Камо, Кастільйоне-Тінелла, Коссано-Бельбо, Манго, Невільє, Неїве, Роккетта-Бельбо, Санто-Стефано-Бельбо, Треїзо, Треццо-Тінелла.

В Алессандрії: Акві-Терме, Аліче-Бель-Колле, Бістаньо, Візоне, Гроньярдо, Кассіне, Кастеллетто-Моліна, Рикальдоне, Стреві, Терцо.

Провінція Кунео більш гориста, ніж інших провінції і там зростає менше виноградників, які зосереджені ближче до Паданської рівнини. Пагорби Монферрата, які простягаються від долини річки По на південь в бік Апеннін, покриті великою частиною площ виноградників в районі Асті і Алессандрии, через що назва Монферрато іноді з'являється на пляшках вина Асті.[6]

Виноградники в Асті, поблизу комуни Костільйоле-д'Асті.

Згідно з італійськими винними законами, все вино Асті DOCG повинно бути на 100 % з винограду сорту Мускат білий, зібраного з врожайністю не більше 10 т/га. Готове вино має бути ферментоване до мінімального рівня алкоголю, який варіюється залежно від врожаю і зазвичай становить від 7-9,5 %.[3]

Асті стає ігристим від одного бродіння, яке відбувається в цистернах з нержавіючої сталі (на відміну від вторинного бродіння у винних пляшках, як у шампанського). Після того, як виноград збирають, його подрібнюють і чавлять, сусло перекачують у великі резервуари, де температура опускається майже до 0 °C, щоб запобігти бродінню на самому початку.[4]

У резервуарах діоксид вуглецю, як побічний продукт ферментації, розчиняється у вині та створює кінцеве джерело бульбашок, які видно у винному бокалі. Бродіння триває до тих пір, поки значення спирту у вині не досягне 7-9 %, а залишкового цукру — 3-5 %. Вино охолоджується знову, щоб зупинити ферментацію перед його відправкою в центрифугу, яка фільтрує і видаляє всі дріжджі з вина, щоб запобігти його подальшому бродінню. Після цього вино розливають в пляшки і реалізують.[4]

Більшість вина Асті не містить інформацію про урожай, але велике споживання та швидкий оборот вина, як правило, означає, що вина на ринку самого останнього врожаю.[4]

Зрілий Мускат білий.

Асті часто споживають дуже молодим і якомога швидше після урожаю, наскільки це можливо. Після двох років, вино швидко втрачає свіжі, квіткові ноти. У той час як вино ще придатне для вживання, старше Асті, як правило, не проявляє типовий відтінок, фруктові аромати, які зазвичай асоціюються з вином.[6]

Незважаючи на свою солодкість, Асті має достатню кислотність, щоб бути універсальним для поєднання зі стравами. У той час як його часто п'ють як аперитив, Асті може бути поєднане із салатами, пряною азійською кухнею і навіть, як зазначає винний експерт Оз Кларк, з різдвяним пудингом.[2]

• Consorzio dell'Asti — Multilanguage (італ.)
• Concorso enologico nazionale Douja d'Or — Asti (італ.)