Атлантов Володимир Миколайович
Володимир Миколайович Атлантов (нар. 24 жовтня 1924, Пиків — пом. 29 лютого 2000, Київ) — український художник; член Спілки художників України з 1960 року. Батько художника Олександра Атланова.
| Володимир Миколайович Атлантов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
24 жовтня 1924 Пиків, Калинівський район, Вінницька округа, Подільська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 29 лютого 2000 (75 років) | |||
| Київ, Україна[1] | ||||
| Жанр | пейзаж, портрет | |||
| Навчання | Львівська національна академія мистецтв і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
    | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 24 жовтня 1924 року в селі Пикові, Калинівського району (тепер Хмільницького району[2] Вінницької області). Учасник Другої світовой війни з вересня 1942 року[3]. Член ВКП(б) з 1944 року.
З 1947 по 1951 рік навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, після цього у 1953 році успішно закінчив навчання в Київському художньому інституті, де навчався під керівництвом Василя Касіяна та Федора Самусєва.
З 1953 по 1963 рік — інструктор відділу ЦК КПУ. З 1963 по 1969 рік — відповідальний секретар Спілки художників України. З 1973 по 1975 рік займав посаду генерального директора Всесоюзної організації охорони пам'яток. З 1975 по 1977 рік — головний художник художньо-конструкторського бюро.
Брав участь у виставках: республіканських з 1957 року, всесоюзних з 1958 року, зарубіжних з 1965 року. Жив в Києві в будинку на вулиці Мельникова, 46, квартира 24. Померу Києві 29 лютого 2000 року.
Творчість
Працював в у жанрах пейзажу і портрета. Значне місце у творчості митця посідає тема війни. Основні роботи:
- «Весна» (1957, Бердянський художній музей імені І. І. Бродського);
- «Світанок над Дніпром» (1958, Горлівський художній музей);
- «Комсомольський патруль» (1960);
- «Вечоріє» (1960, Дніпровський художній музей);
- «Опалений ранок 41» (1961);
- «Суворі роки» (1961);
- «Дніпро» (1963);
- «Минули літа молодії…» (1964);
- «Роздуми» (1967);
- ескіз медалі «За оборону Києва» (1961).
Нагороди
Нагороджений:
- двома орденами Червоної Зірки (30 вересня 1944; 19 травня 1945), орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (1 серпня 1986), медаллю «За відвагу» (19 червня 1944)[3];
- грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Примітки
- Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
- За адміністративним поділом 2020 року.
- Память народа.(рос.)
Література
- Атлантов, Владимир Николаевич // Художники народов СССР: Биобиблиографический словарь. — Том первый (Аавик — Бойко). — Москва: Искусство, 1970. — С. 225. (рос.)
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 13.
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.