Аудріс Юозас Бачкіс

Аудріс Юозас Бачкіс (лит. Audrys Juozas Bačkis; нар. 1 лютого 1937, Каунас) — литовський кардинал і ватиканський дипломат. Титулярний єпископ Мети з персональним титулом архієпископа з 5 серпня 1988 по 24 грудня 1991 року. Апостольський нунцій в Нідерландах з 5 серпня 1988 по 24 грудня 1991 року архієпископ Вільнюса з 24 грудня 1991 по 5 квітня 2013. Голова конференції католицьких єпископів Литви з 15 жовтня 1993 по 3 листопада 1999 і з 20 вересня 2002 по 20 вересня 2005 року. З 3 листопада 1999 по 20 вересня 2002 і з 20 вересня 2005 віце-голова конференції католицьких єпископів Литви. Кардинал-священик з титулом церкви Natività di Nostro Signore Gesù Cristo a Via Gallia з 21 лютого 2001.

Кардинал Аудріс Юозас Бачкіс
Audrys Juozas Bačkis
Кардинал-священик з титулом церкви Natività di Nostro Signore Gesù Cristo a Via Gallia
Герб
Гасло: SUB TUUM PRAESIDIUM
Архієпископ Вільнюса
24 грудня 1991 — 5 квітня 2013
Обрання: 24 грудня 1991
Інтронізація: 3 березня 1992
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Юлійонас Степонавічюс
Наступник: Ґінтарас Ґрушас
Титулярний архієпископ Мети
5 серпня 1988 — 24 грудня 1991
Обрання: 5 серпня 1988
Попередник: Antonio María Javierre Ortas, S.D.B.
Наступник: Diego Causero
 
Альма-матер: Папська церковна академія, Папський Григоріанський університет і Папський Латеранський університет
Науковий ступінь: доктор канонічного права
Діяльність: дипломат, католицький священник
Національність: литовець
Народження: 1 лютого 1937(1937-02-01) (84 роки)
Каунас
Батько: Стасіс Антанас Бачкіс
Мати: Она Бачкіене
Священство: 18 березня 1961
Єп. хіротонія: 4 жовтня 1988
Титулярна церква: Natività di Nostro Signore Gesù Cristo a Via Gallia
Проголошений: 21 лютого 2001
Папою: Іваном Павлом ІІ

Нагороди:

Орден Вітовта Великого
Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Командор ордена Заслуг (Норвегія)

 Аудріс Юозас Бачкіс у Вікісховищі

Ранні роки

Народився 1 лютого 1937 року в Каунасі в сім'ї литовського дипломата Стасіса Антанаса Бачкіса і вчительки Они Бачкіене. Оскільки в 1938 його батько Стасіс Бачкіс був призначений у посольство Литви у Франції, то після приєднання Литви до СРСР у 1940 році сім'я переїхала на Захід. Після Другої світової війни сім'я залишилася у Франції.

У 1955 році здобув середню освіту в інституті Сен-Марі-де-Монсо і вступив до семінарії Сен-Сюльпіс в Іссі-ле-Муліно, де вивчав філософію. Отримав богословську освіту в Папському Григоріанському університеті в Римі.

Крім рідної литовської мови, володіє італійською, англійською і французькою.

Священик і папський дипломат

18 березня 1961 року з рук кардинала Луїджі Тралья генерального вікарія Риму отримав священичі свячення.

Протягом деякого часу працював у США, забезпечуючи душпастирську опіку литовської громади. Після цього повернувся до Риму і поступив у Папську Церковну академію. Одночасно вивчав церковне право в Папському Латеранському університеті і отримав ступінь доктора канонічного права.

У 1964 році закінчив навчання і вступив на дипломатичну службу Святого Престолу. Був секретарем Апостольської нунціатури на Філіппінах (1964—1965), секретарем Апостольської нунціатури в Коста-Риці (1965—1967), секретарем Апостольської нунціатури в Туреччині (1967—1970), секретарем Апостольської нунціатури в Нігерії (1970—1973). Таємний камергер Його Святості 26 червня 1965 роки (титул замінений на Капелан Його Святості в 1968 році).

У 1973 році призначений на роботу в Державний секретаріат Ватикану, служив у Раді громадських справ Церкви. Займався питаннями міжнародних організацій, миру і роззброєння. У 1975 році він був членом делегації Святого Престолу на конференції ООН у Відні. З 1979 році заступник секретаря Ради громадських справ Церкви, отримав титул Почесний прелат Його Святості.

Єпископ і нунцій

5 серпня 1988 року обраний титулярним єпископом Мети, з персональним титулом архієпископа (займав посаду до 24 грудня 1991 року) і призначений про-нунцієм в Нідерландах. Єпископська хіротонія відбулася 4 жовтня 1988 року в Соборі Святого Петра у Ватикані. Головним святителем був папа Іван Павло II, а співсвятителями — кардинал Акілле Сільвестріні, префект Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури і титулярний єпископ Егнації Юозас Прайксас, апостольський адміністратор Каунаса.

24 грудня 1991 року папа Іван Павло II заснував Вільнюську церковну провінцію і призначив Аудріса Бачкіса архієпископом-митрополитом Вільнюським.

Голова конференції католицьких єпископів Литви (15 жовтня 1993 — 3 листопада 1999, 20 вересня 2002 — 20 вересень 2005). З 3 листопада 1999 року по 20 вересня 2002 року і з 20 вересня 2005 року — віце-голова конференції католицьких єпископів Литви.

5 квітня 2013 папа Франциск прийняв зречення кардинала Бачкіса з уряду Вільнюського архієпископа.

Кардинал

З 21 лютого 2001 кардинал-священик з титулом церкви Natività di Nostro Signore Gesù Cristo a Via Gallia.

Бачкіс був одним з кардиналів-виборців, які брали участь в Папському конклаві 2005 року, який обрав папу Бенедикта XVI і Папському конклаві 2013 року[1], на якому було обрано папу Франциска.

У 2004 році Бачкіс прийняв неоднозначне рішення про перенесення «Образу Божого Милосердя» (1934 рік) Евгеніуша Казимировського з церкви, яка використовується польськими вірними Вільнюса (церква Святого Духа), в менш відому церкву Святої Трійці. Це викликало протести серед вірних і було потрактовано як антипольський акт.

15 червня 2013 папа Франциск призначив його своїм спеціальним посланцем на урочистостях з нагоди 1025-річчя хрещення Русі, які відбулися в Києві 17-18 серпня 2013 року[2].

Нагороди

Примітки
  1. Cheney, David M. Conclave - 2013 [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 26 березня 2018.
  2. RINUNCE E NOMINE. press.vatican.va. Процитовано 26 березня 2018.
  3. web, Segretariato generale della Presidenza della Repubblica-Servizio sistemi informatici- reparto. Le onorificenze della Repubblica Italiana. Quirinale (італ.). Процитовано 26 березня 2018.
  4. "Звезда литовской дипломатии" вручена кардиналу Бачкису. DELFI. Процитовано 26 березня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.