Аудієнція

Аудієнція або авдієнція (лат. audientia — «слухання») — 1) офіційний прийом у особи високого звання чи рангу, як правило правителя — імператора, короля, султана, князя, сьоґуна, хана, папи римського й інших; 2) у міжнародному праві – прийняття главою держави дипломатичного представника або особи, що займає високу державну посаду[1].

Французькі дипломати очікують на аудієнцію султана Селіма III 10 жовтня 1724 в Топкапи

Прийом царем Олексієм Михайловичем шведського посольства в 1674

Голови дипломатичних представництв і особливих місій, незалежно від їхнього класу й рангу, мають право на аудієнцію. Окрім цього, аудієнція, як правило, дається під час вручення вірчих грамот або на прохання голови представництва або особливої місії.

Примітки

Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська). Київ: Довіра. с. 134. ISBN 966-507-049-5.

Джерела

Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – С. 134.

Посилання

Аудієнція дипломатична // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська). Київ: Довіра. с. 134. ISBN 966-507-049-5.