Аурихальцит

Аурихальцит — мінерал, гідроксилкарбонат цинку та міді.

Аурихальцит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
IMA-номер IMA1967 s.p.
Хімічна формула (Zn,Cu²⁺)₅(CO₃)₂(OH)₆
Nickel-Strunz 10 5.BA.15[2]
Dana 8 16a.4.2.1
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія[3]
Твердість 2
Колір риси світло-синійd
Інші характеристики
Названо на честь латунь[4],
руда[4]
 Аурихальцит у Вікісховищі
Аурихальцит
Аурихальцит
Кристали аурихальциту.

Загальний опис

Хімічна формула: 4[(Zn, Cu)5(CO3)2(OH)6]. Містить (%): ZnO — 54,08; CuO — 19,92; CO2 — 16,11; Н2О — 9,89.

Сингонія ромбічна.

Зустрічається у вигляді кірочок, м’яких лусочок. Кристали голчасті.

Густина 3,6.

Твердість 1-2.

Колір та риса бліді, зеленувато-блакитні.

Блиск перламутровий.

Вторинний мінерал в зоні окиснення мідно-цинкових родовищ, асоціює з малахітом, азуритом, купритом та смітсонітом.

Пошукова ознака на цинкові руди.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. mineralienatlas.de
  4. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Аурихальцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Аурихальцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.